Народжений під музичною зіркою │ Рубрика "Цей день в історії"

Народжений під музичною зіркою │ Рубрика "Цей день в історії"

20.02.2024
151
  Український композитор, педагог, учений, музично-громадський діяч Лев Ревуцький народився 20 лютого 1889 року в селі Іржавець Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині – Прилуцький район Чернігівської області) в сім'ї попечителя сільської школи. Батьки майбутнього композитора окрім того, що були освіченими, інтелігентними людьми, дуже любили музику, що, безперечно, сприяло пробудженню і ранньому розвиткові обдарування хлопця.
  Музичний талант Левка проявився дуже рано. Мати почала вчити його гри на фортепіано, коли синові ледь виповнилося п'ять років. Проте справжній потяг до музики розвинувся значно пізніше.
  З 1898 року Левко разом зі своїм старшим братом Дмитром розпочав навчання у Прилуцькій гімназії. У ці роки він ознайомився з шедеврами світової та української літератури.
  У 1902 році Левко Ревуцький був зарахований до київської приватної гімназії Г. Валькера та одночасно – до музичної школи Миколи Аполлоновича Тутковського. Там хлопець навчався грати на фортепіано у М. Лисенка. З 1907 року студіював право в Київському університеті. З того часу походять його перші твори для фортепіано: соната, прелюдії, вальси й концерт для фортепіано з оркестром.
  У 1913–1916 рр. Левко Ревуцький навчався композиції у Київській консерваторії у класі композиції Р. Глієра та класі фортепіано у С. Короткевича і Г. Ходоровського. 1916 року паралельно закінчив консерваторію та Київський університет (факультет права).
  1915 року Левко Миколайович одружився з Софією Писарєвою, яка навчалася на історико-філософському факультеті Вищих Бестужевських педагогічних курсів. Софія Андріївна була не тільки високоосвіченою дівчиною, а ще й добре обізнаною з музикою, майстерно грала на арфі та фортепіано. У них народився син Євген (1919–2006), який згодом став відомим терапевтом, доктором медичних наук, професором, лауреатом Державної премії України.
  Перша світова війна внесла свої корективи у плавний і розмірений перебіг подій. Протягом 1916–1918 рр. Левко Ревуцький перебував в армії. Демобілізувавшись, оселився у Прилуках, де в 1919–1924 рр. викладав у школі й керував сільськими хорами в Іржавці та Прилуках. У цей період була написана кантата "Хустина".
  У 1924 році Лева Ревуцького запрошують у Київ на посаду викладача Музично-драматичного інституту імені М. Лисенка. З цього часу Лев Миколайович сповна віддається педагогічній справі, спочатку як викладач, а з 1935 року – як професор музично-драматичних дисциплін і вихователь виконавських та композиторських кадрів.
  Під час Другої світової війни Лев Ревуцький був керівником кафедри історії й теорії музики Ташкентської консерваторії. За значні заслуги у сфері культури в 1942 році йому було присвоєно звання народного артиста УРСР, а в 1944 р. – народного артиста СРСР. Після завершення війни Лев Миколайович повертається до Києва, де продовжує педагогічну діяльність.
  Протягом 1944–1948 рр. Лев Ревуцький очолював Спілку композиторів України. Також композитора було обрано депутатом Верховної Ради України низки скликань. На 1950-ті роки припадає величезна робота з редагування та підготовки до друку творів Миколи Лисенка, яку було успішно виконано.
  У лютому 1969 року з нагоди 80-річчя від дня народження й за визначні творчі заслуги Левко Ревуцький був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.
  Спадщина Левка Миколайовича – це своєрідний світ національної музики, що вирізняється на загальному тлі художньої культури своєю неповторною гармонійною красою. Неперевершені мелодійні взірці (зокрема, у "Пісні", кантаті-поемі "Хустина", низці пісень для хору, концерті № 2 для фортепіано з оркестром) стали такими завдяки органічному поєднанню індивідуального образного світовідчуття з інтонаційно-ладовими та ритмічними засобами народних ліричних пісень, дум, плачів.
  Творам митця притаманні життєствердний настрій, ліризм, стриманість, широта й багатство емоцій. Розмірена, виразна мелодика поєднується з напруженою складною гармонікою. Левко Ревуцький розкривав дійсність і в лірико-драматичному, і в лірико-епічному ключах. Його творчість увійшла до золотого фонду української класики (Друга симфонія і фортепіанний концерт – перші значні твори цих жанрів в українській музиці). Значний внесок Левка Миколайовича і в розвиток жанру обробки народних пісень. У його творчій спадщині близько 120 оригінальних обробок.
  Помер Ревуцький 30 березня 1977 року, похований на Байковому кладовищі в Києві.
  У 1989 року Міжнародна організація ЮНЕСКО прийняла постанову про відзначення 100-річного ювілею композитора. Ім'я Л. М. Ревуцького носять музичні колективи і заклади, зокрема Муніципальна академічна чоловіча хорова капела, музичний коледж у Чернігові, загальноосвітня школа в Іржавці Прилуцького району, дитяча музична школа № 5 у Києві, пароплав на річці Дніпро. На честь Левка Ревуцького названо вулиці у Києві та Львові. Щорічно наприкінці лютого відбувається вручення Премії ім. Л. М. Ревуцького Міністерства культури України. На батьківщині композитора в селі Іржавець функціонує Музей-садиба Л. Ревуцького та Д. Ревуцького.
 











 
Повернутись
Поділитись:

Розклад роботи:

Бiблiотека:
ПН-ЧТ – 9:30-18:00
ПТ – ВИХІДНИЙ
СБ-НД – 10:00-18:00
Інтернет-центр:
ПН-ЧТ – 9:30-18:00
ПТ – ВИХІДНИЙ
СБ-НД – 10:00-18:00

обслуговування користувачів до 17:45
 

Під час ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ

обслуговування користувачів
призупиняється