"Життя таке складне, що витримати його без краси неможливо" │ Рубрика "Цей день в історії"

"Життя таке складне, що витримати його без краси неможливо" │ Рубрика "Цей день в історії"

24.02.2024
126
  Тетяна Нилівна Яблонська – Народна художниця України, академік Академії мистецтв України, професорка, лауреатка трьох Державних премій СРСР та Національної премії України імені Тараса Шевченка в галузі образотворчого мистецтва, Герой України.
  Народилась Тетяна Яблонська 24 лютого 1917 р. у місті Смоленськ, в сім'ї викладачів гімназії. Батьки дівчини у 1928 р. вирішили знайти порятунок від більшовицької влади, яка цькувала їх та таємно виїхати до Польщі. Їхній шлях втечі пролягав через Одесу та Кам'янець-Подільський. Але він не вдався. На певний час родина Яблонських змушена була осісти в Луганську.
  У 1933 р. Тетяна Яблонська вирішила вступати до художнього технікуму в Києві. Але досить скоро технікум ліквідували, і вона продовжила навчання в Київському державному художньому інституті на факультеті живопису. Викладав тоді у закладі великий український художник-реформатор, професор Федір Кричевський. Художній інститут Тетяна закінчила в 1941 р.
  У повоєнні роки уже будучи професоркою, Тетяна Яблонська деякий час займалася викладанням живопису в Київському державному художньому інституті, також завідувала композиційною кафедрою та керувала майстернею, яка спеціалізувалась на монументальному живописі.
  У 1951–1958 рр. Тетяна Яблонська була прийнята у лави депутатів Верховної Ради УРСР, а також входила до складу Правління Спілки художників України та СРСР.
  Тетяна Нилівна багато років свого життя пов'язала з чудовими краєвидами Седнева. Будинок творчості художника в Седневі, це місце десятиліттями було джерелом натхнення художниці. Парк, кам'яниця Лизогубів, альтанка Глібова під Сновом – кожному з цих краєвидів Яблонська присвятила десятки етюдів та пейзажів.
  Зі спогадів Тетяни Нилівни про Седнів: "У седнівському будинку творчості працювали сотні українських художників. По всіх пагорбах, понад річкою можна було бачити постать із мольбертом. По етюдах, зроблених у Седневі, я колись написала картини – "Літо", "Травень", "Льон", "Юність", "Зимовий день в Седневі", "На фермі взимку", "Стара тепла піч", "Ясний вечір", "Стара оселя", і нескінченні пейзажі… Тут росли мої діти, тепер ростуть онуки. Зараз мені важко ходити далеко, і я майже не бачу ні річки, ні луків, ні пагорбів. Переважно я сиджу на ґаночку в глибині старого саду. Зі свого "бабиного трону", як прозвали онуки заплямованого олійними фарбами стільця, мені видно великі липи, що ростуть поруч, сад зі старими яблунями, столики під липами, блакитну веранду. З ґаночку, з лавок навколо я написала вже десятки етюдів. Часом здається, що джерело вичерпане, але життя дарує все нові відчуття, все нові варіації…
  Цього літа я знов наважилась відвідати старий Лизогубівський парк і намалювати ампірну альтанку, де Глібов написав славнозвісну пісню "Стоїть гора високая". За ті роки, що я не бачила її, гай навколо альтанки розрісся ще більше і зовсім закрив і річечку, і долину, по якій вона біжить. Але чари, що надихали Глібова, досі живуть біля неї.
  Якось у Седневі я захопилась плетінням із соломи декоративних ляльок. Вони нагадували мені образи якихось праслов'янських оберегів, символів давнини. Я немовби поринала душею у цей прадавній світ. Потім заходилася їх малювати. З'являлися все нові й нові образи. Виникла ціла серія цих оберегів".
  Творчу діяльність Яблонська починала в руслі соціалістичного реалізму, переважно в сюжетних композиціях. Розробляла теми активного руху, праці, спорту. Чимало робіт, проте, сповнені ліризмом: у темах материнства, тонкий психологізм портретів, автопортретів. Яблонська розвивала й змінювала свою художню манеру усе своє довге й плідне творче життя. Зокрема, багато її творів імпресіоністські (наскільки це було можливо у межах офіційно затвердженого соцреалізму).
  Протягом усього творчого життя Тетяна Яблонська брала участь у численних всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних виставках, мала понад 30 персональних виставок у Києві та в багатьох інших містах України, а також у Лондоні, Будапешті та ін.
  Твори художниці зберігаються в багатьох музейних та приватних колекціях світу. Картини Тетяни Яблонської стали окрасою Національного художнього музею України у Києві, Чернігівського, Полтавського, Запорізького, Харківського художніх музеїв, Львівської картинної галереї.
  У 2001 році, в роки незалежної України, Тетяна Яблонська отримує звання Героя України. Уже тоді вона була дуже хвора – в 1999 р. художниця перенесла складний інсульт, їй паралізувало праву частину тіла. Але сила й натхнення до малювання взяли гору – Тетяна Нилівна навчилася вправно малювати лівою рукою, здебільшого пастелі. Кожного дня вона створювала по два малюнки.
  Померла Тетяна Нилівна Яблонська 17 червня 2005 р. в Києві, похована на Центральній алеї Байкового кладовища. Все своє життя Яблонська продовжувала малювати, створюючи неперевершені картини та пейзажі. Її часто називають обличчям України. Ще за життя творчість Тетяни Яблонської була відмічена усіма можливими на той час нагородами й преміями.
  29 травня 2006 р. у Седневі був відкритий пам'ятник художниці. У тому ж році на честь Тетяни Яблонської названа одна з вулиць Києва.
  21 лютого 2017 р. Національним банком України введено в обіг ювілейну монету номіналом 2 гривні, присвячену Т. Н. Яблонській, а 24 лютого у Києві на фасаді будинку, де у 1960–2005 рр. жила мисткиня, їй було відкрито меморіальну дошку.




















 
Повернутись
Поділитись:

Розклад роботи:

Бiблiотека:
ПН-ЧТ – 9:30-18:00
ПТ – ВИХІДНИЙ
СБ-НД – 10:00-18:00
Інтернет-центр:
ПН-ЧТ – 9:30-18:00
ПТ – ВИХІДНИЙ
СБ-НД – 10:00-18:00

обслуговування користувачів до 17:45
 

Під час ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ

обслуговування користувачів
призупиняється