Іван Спаський народився 8 березня 1904 року в Ніжині в сім'ї місцевого священника Георгія Спаського, який був настоятелем ніжинського Миколаївського собору і користувався заслуженою повагою серед містян. Людина надзвичайно високої культури, отець Георгій виховував своїх дітей у кращих традиціях старої інтелігенції, прищеплював їм високу духовність, щиру любов до минулого та культури рідного народу. Неабиякі педагогічні здібності священника були визнані і громадськістю Ніжина: у 1895 році його запросили на посаду законоучителя до Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька.
  Постать батька назавжди залишилася для дітей яскравим прикладом сумлінного виконання своїх обов'язків та громадянської мужності.
  Подружжя Спаських прагнуло дати своїм дітям фундаментальну гуманітарну освіту. У 1914 році Іван Спаський став учнем Ніжинської класичної гімназії, що діяла при Історико-філологічному інституті. Навчальний процес у гімназії мав чимало спільного з інститутом. Світогляд учнів формувався під впливом таких яскравих педагогів, якими були директор І. Козловський і професори: грецької мови – І. В. Добіаш, історії – М. М. Бережков, літератури – В. І. Резанов та інші.
  У 1921 році Іван Спаський успішно закінчив радянську школу, на яку було перетворено класичну гімназію, і вступив до Ніжинського інституту народної освіти.
  Ще учнем старших класів юнак прилучився до музейної роботи, брав участь у діяльності архівно-музейної секції при Ніжинському відділі народної освіти, якою керував талановитий педагог О. С. Грузинський. Це захоплення супроводжувало Іван Спаського протягом усього періоду навчання.
  1925 рік став знаменним у житті молодого вченого. Видатні педагоги В. І. Резанов та О. С. Грузинський високо відзначили здібності свого вихованця. За їхнім поданням Вчена Рада інституту вирішує направити Івана Спаського на подальше навчання в Ленінградський університет.
  У 1928 році, закінчивши Інститут мовознавства та матеріальної культури при Ленінградському університеті, Іван Спаський повертається в Ніжин, де в цей час триває створення окружного історичного музею. Іван Георгійович бере активну участь в укладанні та впорядкуванні музейної колекції, а згодом стає першим штатним завідувачем музею.
  Відкриття Ніжинського окружного історичного музею збіглося з періодом "українізації" і стало яскравим явищем у духовному житті Ніжина. В основу експозиції було покладено унікальну нумізматичну колекцію, збірку картин із ліцею князя Безбородька, зібрання оригінальних рукописів М. В. Гоголя, що належали Історико-філологічному інститутові. Згодом колекція поповнилася іншими цікавими музейними речами. Величезну кількість експонатів етнографічного та археологічного характеру власноручно зібрав Іван Георгійович. Любов до своєї справи та гарні організаторські здібності молодого завідувача, який, до речі, був і єдиним штатним працівником з мізерним окладом у 39 карбованців, перетворили музей на справжній осередок культури.
  На посаді завідувача Ніжинського окружного музею Іван Спаський працював до 1930 року, а потім був переведений науковим співробітником до Харківського археологічного інституту. У цей час він, у складі археологічної експедиції, досліджує Донецьке городище, вивчає стародавні пам'ятки в зоні Дніпробуду. У 1932 року Івана Георгійовича запрошують працювати до відділу нумізматики Державного Ермітажу в Ленінграді.
  Але наближалися страшні часи сталінщини. Хвиля жорстоких репресій проти інтелігенції прокотилася країною. Заарештували й відправили в заслання до Казахстану старшу сестру – Євгенію Спаську. У січні 1934 року за сфабрикованим безглуздим доносом заарештували і 30-літнього професора Івана Спаського та звинуватили у приналежності до фашистської "Руської національної партії", що буцімто діяла у стінах Ермітажу.
  Звільнився Іван Георгійович у 1938 році. Тривалий час перебивався випадковими заробітками, бо колишнього "політичного злочинця" на роботу за фахом не брали. З великими труднощами вдалося влаштуватися театральним художником у Череповці. З перших днів німецько-радянської війни Іван Спаський воював на Північному фронті, був поранений, згодом нагороджений медалями. Після війни, в 1946 році, повернувся в Ленінград. З великими перешкодами, завдяки заступництву відомого вченого-сходознавця, тодішнього директора Ермітажу І. А. Орбелі Іван Георгійович знову влаштувався на роботу до відділу нумізматики.
  Ученому довелося все починати спочатку. У 1948 році він успішно захищає кандидатську дисертацію, а вже за "хрущовської відлиги" – докторську. З того часу Іван Спаський стає провідним фахівцем у галузі монетної системи Х–ХІІ століть. У грудні 1956 року військовий трибунал переглядає його справу і припиняє її за відсутністю складу злочину. А в 1964-му, з нагоди 60-річчя, Івана Георгійовича нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
  У цей час Іван Спаський плідно працює над упорядкуванням каталогу та створенням стаціонарної експозиції з історії російських дореволюційних нагород. З-під пера видатного вченого виходить чимало наукових статей і монографій, серед яких особливий інтерес становлять такі як "Дукачі та дукати України" (за матеріалами, зібраними на Ніжинщині у 1920-х рр.), "Русская монетная система", "К 1000-летию русской монетной чеканки" (остання, написана у співавторстві з М. П. Сотниковою, присвячена монетам часів Київської Русі і, незважаючи на дещо спірне застосування терміну "русская" до монетної системи Києво-Руської доби, є водночас найповнішим дослідженням відомого Ніжинського скарбу давньоруських срібників початку XI ст., знайденого в 1852 році у передмісті Ніжина, на Магерках).
  Беззмінно, до виходу на пенсію, Іван Спаський працював старшим науковим співробітником відділу нумізматики Ермітажу. Його учні й досі продовжують розробляти започатковані дослідником проблеми. А в душі Іван Георгійович так само залишався вірним сином Ніжина, дбайливо збирав та зберігав краєзнавчі матеріали, щедро ділився ними з Ніжинським краєзнавчим музеєм, при нагоді відвідуючи місто свого дитинства і юності.
  Важкі роки випробувань наклали свій відбиток на долю та здоров'я вченого. 4 листопада 1990 року з Петербурга надійшла звістка про смерть Івана Спаського.
  У січні 2010 року Ніжинському краєзнавчому музею було присвоєно ім'я І. Г. Спаського. А вже 2 жовтня того ж року в Ніжині на будинку, де проживала родина Спаських (вул. Гребінки, 14), було відкрито меморіальну дошку.