Сергій Жданович народився 12 березня 1894 року в місті Чуднові Житомирського повіту Волинської губернії в сім'ї поштово-телеграфного службовця. Невдовзі його батька перевели до столиці.

  У 1912 році Сергій Жданович закінчив першу Київську чоловічу гімназію і того ж року вступив на медичний факультет Київського університету св. Володимира. З 1914 року і до останнього курсу університету юнак працював стажистом-фельдшером у хірургічному відділенні шпиталю Всеросійської Ради міст. Саме там під керівництвом відомого хірурга В. Л. Товбіна студентові була прищеплена любов до хірургії, яку він з гідністю проніс крізь усе життя.

  У страшному 1917 році Сергій Жданович одержав диплом лікаря і розпочав свій професійний шлях ординатором хірургічної клініки проф. Бондарьова у Жовтневій лікарні, де на той час практикував старшим асистентом талановитий хірург І. О. Зав'ялов, що достеменно володів технікою операцій та був прекрасним діагностом. Згадане оточення Ждановича стало надійним підґрунтям його професіоналізму.
  Здобувши немалий хірургічний досвід, Сергій Миколайович перейшов до Київського травматологічного інституту, де працював асистентом до вересня 1919 року. З першого березня 1920 до першого червня 1921 року він служив на посаді завідувача рентгенологічного кабінету Джанкойської дільничної лікарні, а з четвертого червня до восьмого грудня 1921 року працював завідувачем рентгенкабінету й хірургічного відділення Сакської грязелікарні.
  Напередодні 1922 року доля Сергія Ждановича тісно переплелася з Чернігівщиною. Талановитий хірург та організатор віддав справі охорони здоров'я мешканців нашого краю сорок два роки. З грудня 1921 до травня 1934 року Сергій Жданович керував Парафіївською дільничною лікарнею, що на Ічнянщині. Вона діяла при цукровому комбінаті й налічувала 15 ліжок. Як згадували жителі Парафіївки, до приходу Ждановича лікарня була занедбаною і трималася на плечах одного фельдшера. А вже в 1925 році завдяки старанням Сергія Миколайовича при цій дільничній лікарні почав функціонувати перший в Ічнянському районі рентгенівський кабінет. У стінах Парафіївської лікарні Жданович одним із перших в Україні зробив операцію з усунення завороту шлунка зі зміщенням селезінки – рідкісного і надзвичайно складного захворювання. Також тут відбулося перше в області пряме переливання крові, яке хірург здійснив у жовтні 1929 року. Такі досягнення лікаря не могли залишитися поза увагою керівників медичної галузі Чернігівщини, і у травні 1934 року Сергій Жданович був призначений на посаду головного лікаря й завідувача хірургічного відділення Прилуцької міськрайонної лікарні.
  На плечі Сергія Миколайовича ліг тягар розбудови та розширення лікувального закладу. З 1934 року триває будівництво двоповерхового корпусу на 150 ліжок. Його урочисте відкриття відбулося у серпні 1938-го. Цього ж року Сергій Жданович відкрив самостійні відділення: ортопедо-травматологічне, ЛОР, офтальмологічне, пункт переливання крові.
  Завдяки Сергію Миколайовичу хірургічне відділення Прилуцької міськрайонної лікарні з 1938 року стало базовим для виробничої практики студентів Київського медичного інституту, позаштатним асистентом якого Сергій Жданович став у червні 1954 року. У період розбудови лікарні й розширення хірургічної служби головний лікар пліч-о-пліч працював з двома своїми попередниками – прекрасними хірургами Я. М. Андріяшевим, В. В. Запутряєвим та Т. К. Гнідашем.
  Під час нацистської окупації Сергій Миколайович, маючи бронь, продовжував займатися лікувальною справою. Це був час надзвичайно складний, та Сергій Жданович, виконуючи клятву Гіппократа, нічим не заплямував ні людської, ні професійної гідності.
  Перші повоєнні роки лікарня відбудовувалася й розширювалася: у 1945 році у ній з'явилися онкологічне і неврологічне відділення. Тоді ж хірургічне відділення стало базою первинної спеціалізації з хірургії для дільничних лікарів, ординаторів та інтернів. Протягом 15 років Сергій Жданович викладав хірургію у Прилуцькому медучилищі. Про працелюбність цієї людини свідчить той факт, що з 23096 операцій, проведених у лікарні у період 1934–1964 рр., особисто Ждановичем було зроблено 13500.
  Сергій Миколайович брав найактивнішу участь і у громадському житті тих населених пунктів, куди доля приводила його дбати про здоров'я людей: у 1928–1934 рр. – член Парафіївської сільської ради; у 1934–1939 рр. – член райвиконкому та Прилуцької міськради. За відмінну медичну працю Сергій Жданович був нагороджений грамотами ударника медицини й цінними подарунками: у 1930 році – Ічнянським та у 1936–1938 рр. – Прилуцьким райздороввідділом. У вересні 1946 року Сергій Миколайович отримав подяку від Міністерства охорони здоров'я УРСР за успішне проведення заходів з відновлення мережі лікувальних закладів. У 1951 році лікар був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, а в 1959-му за працю та здобутки в області охорони здоров'я Президія Верховної Ради УРСР присвоїла Сергієві Ждановичу почесне звання "Заслужений лікар України".
  Сергій Миколайович мав дружину і сина, який продовжив батьківську справу.
  Помер талановитий хірург 13 серпня 1964 року у Прилуках. У 1994 році рішенням міської ради Прилук вулицю 8 Березня було перейменовано на вулицю Ждановича. Тоді ж на честь 100-річчя від дня народження Сергія Ждановича на старому двоповерховому корпусі Центральної міської лікарні відкрили меморіальну дошку.