16 квітня 1841 року в освіченій сім'ї Журавльових у містечку Борзна на Чернігівщині народилася майбутня письменниця та громадська діячка Христина Алчевська. Її батько – Данило Журавльов – був викладачем словесності в міському повітовому училищі, людиною доволі традиційних поглядів. Мати – Ганна Миколаївна – аристократка, донька героя війни 1812 року генерал-лейтенанта Миколи Вуїча (1765–1836). І хоча серед давніх предків Христини Алчевської були представники відомих сербських та румунських родів Катаржі, вона вибрала служіння українському народові, а себе вважала українкою.
  Батько Христі не схвалював ідей жіночої освіти, тому, наймаючи викладачів для своїх синів, категорично забороняв учитися доньці. Він не був тираном – це типовий підхід того часу: діти, жінки та кріпаки фактично не мали прав, тому освіту Христина здобула самотужки, підслуховуючи заняття братів. Надзвичайні здібності і величезне бажання стати освіченою допомогли їй навчитися читати й писати раніше за братів. Сестра виконувала за них домашні завдання і писала твори, які вважалися найкращими в гімназії.
  З раннього дитинства Христина обожнювала читати – дівчинці не було ще й тринадцяти, як вона перечитала вже чи не всю батькову бібліотеку. Христя була дуже артистичною, виступала на сцені домашнього театру. Понад усе мріяла стати вчителькою та навчити грамоти якомога більше жінок.
  Коли родина Журавльових переїхала до Курська, вісімнадцятирічна Христя цілковито поринула у громадсько-політичне життя, потайки читала заборонені книжки, відвідувала молодіжні гуртки. Тут уперше спробувала сили на освітянській ниві – навчала грамоти селянських дітей. Тоді ж захопилася громадсько-політичним революційним часописом "Колокол", почала писати під псевдонімом "Українка". Друкувала статті, звернені до жінок, закликала вчитися самостійно та навчати людей у народних школах. Писала й вірші.
  У 1862 році Христина вийшла заміж за Олексія Алчевського – промисловця і банкіра, громадського діяча й переконаного українця, одного із засновників Харківського торговельного банку, третього за значенням у Російській імперії, засновника Земельного та Іпотечного банків, очільника біржового комітету і власного торгового дому. Пізніше Олексій Кирилович заснував на Донбасі гірничо-промислові товариства та металургійні заводи. Подружжя виховало шістьох талановитих дітей: Дмитра (кандидат природничих наук), Григорія (композитор, піаніст, вокальний педагог), Миколу (педагог, юрист, громадський діяч), Івана (співак, музично-громадський діяч), Анну (педагог, мала талант до живопису) та Христину (поетеса, педагог, перекладачка).
  Підтримка чоловіка допомогла Христині Данилівні реалізувати свою місію – дати жінкам освіту. Переїхавши до Харкова, у 1862 році вона відкриває недільну школу, яка діяла нелегально впродовж восьми років, поки, склавши іспити, Христина Алчевська не отримала право викладання.
  Першими ученицями школи стали 50 дівчат, серед яких були прибиральниці, продавчині, кухарки. Навчання письма проводилося українською мовою за букварем Пантелеймона Куліша. Також жінки вивчали історію, правознавство, географію, фізику, хімію, математику. А поза уроками відвідували театри.
  Офіційно школа відкрилася 22 березня 1870 року в будинку міського парафіяльного училища в Харкові. А 1896 року збудували нову споруду – єдине власне приміщення серед усіх недільних шкіл імперії. У школі було до 500 учениць. Серед них – і зрілі жінки, навіть 50-літні.
  У школі безоплатно викладали понад 100 учителів, серед яких були і знані освітяни, науковці. Тут використовували передові методики: звуковий метод навчання грамоти, розроблений Костянтином Ушинським, метод пояснювального та позакласного читання. Були також своя велика бібліотека й музей наочних посібників. Невдовзі Христина Данилівна відкрила однокласну земську школу в селі Олексіївка на Катеринославщині. Навчання тут також велося українською. А одним із викладачів був сам Борис Грінченко – батько українського словника.
  Діяльність Христини Алчевської без перебільшення можна назвати взірцем самовідданого служіння своєму народові. Попри царську заборону, протягом усіх років у її школі звучали українська мова, пісня, вірші. Освіту у школах, які відкрила Христина Данилівна, здобули понад 17 тисяч осіб.
  Христину Алчевську жартома називали Гетьманшею. Вона була єдиною жінкою в харківській "Громаді" – напівлегальному об'єднанні інтелігенції, яке очолював її чоловік. Вони відкривали безкоштовні школи, видавали дешеві популярні книги-"метелики", організовували лекції, виступи театральних труп, концерти, шевченківські вечори. Удома у Алчевських збирався весь цвіт української інтелігенції: Олександр Олесь, Пантелеймон Куліш, Тадей Рильський, Михайло Косач (Обачний), Микола Лисенко та інші.
  Христина Данилівна популяризувала українську мову, народну пісню і творчість Тараса Шевченка. Перше в Україні погруддя Кобзаря з'явилося в 1899 році в маєтку Алчевських (скульптор Володимир Беклемішев).
  Христина Алчевська згуртувала й очолила авторський колектив з укладання тритомного бібліографічного покажчика "Что читать народу?", який витримав 17 перевидань і був відзначений нагородою на Паризькій виставці в 1889 році. Також вона видала тритомний бібліографічний посібник "Книга взрослых", який витримав 40 перевидань.
  Педагогічні та просвітницькі думки Христини Алчевської, її спостереження і практики були викладені в низці праць: "Історія відкриття школи в с. Олексіївка Михайлівської волості" (1881), "Сільські нариси" (1894), "Півроку із життя недільної школи" (1895), "Передуманное и пережитое" (1912). Крім того міркування освітянки друкувалися в журналах "Русская школа", "Русская мысль", "Вестник Европы", "Северный вестник".
  Христина Данилівна була нагороджена дипломами та медалями, зокрема медалями Московського й Петербурзького товариств поширення в народі грамотності. За здобутки у педагогічній галузі в 1889 році отримала відзнаку на Міжнародному конгресі приватної ініціативи у Франції. Обрана віцепрезиденткою Міжнародної ліги освіти.
  Померла Христина Алчевська 15 серпня 1920 року в Харкові. На її надгробку зроблений напис "Просвітителька народу".
  З 2008 року Борзнянська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів носить ім'я Х. Д. Алчевської, а також засновано щорічну районну премію імені Христини Алчевської для педагогічних працівників Борзнянщини. У лютому 2024 року на честь просвітительки була перейменована одна з вулиць у Чернігові.