Так казала мудра талановита людина – знана українська письменниця, поетеса, науковиця-філолог та педагог Ганна Арсенич-Баран.
  Народилася вона 26 червня 1970 року в селі Нижній Березів Косівського району Івано-Франківської області. У 1992 році закінчила філологічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту імені В. Стефаника, працювала на Гуцульщині. Широко друкувалася у місцевій пресі. На Гуцульщині побралася зі священником Мироном Бараном. У подружжя народився син Іванко. У 1998 році сім'я переїхала до Чернігова, який дуже припав до душі пані Ганні. "Він широко розкидав рамена на Деснянські пагорби й, ніби велетень після раті, спочивав від липневої спеки. Я покохала його. Так закохуються молоді дівчата в зрілих мудрих мужів. Цей муж був сильний, але й ніжний, бо тримав на своїх долонях такі тремтливі споруди, що вони здавалися метеликами, різнобарвними й тендітними".
  Ганна Василівна почала працювати вчителькою у школі-ліцеї № 15, далі – обіймала посади методиста відділу суспільно-гуманітарних дисциплін, старшого викладача кафедри української мови і літератури Чернігівського обласного інституту перепідготовки працівників освіти. Чоловік служив настоятелем П'ятницької церкви. Дуже швидко пані Ганна завоювала авторитет серед колег і школярів, активно включилася у громадське життя міста. Залюбки брала участь у важливих заходах товариства "Просвіта", Чернігівської організації Національної спілки письменників України, до лав якої долучилася 1998 року. Від 2011 року – заступник голови, від 2016-го – голова Чернігівської обласної організації Національної спілки письменників України.
  У 2014 році Ганна Баран успішно захистила кандидатську дисертацію з теми "Мова української християнської віршованої молитви XIX – початку XXI ст.". Від 2015 року завідувала кафедрою філологічних дисциплін та методики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського, згуртовувала людей, які виконували й виконують спільну важливу справу – не лише доносити мудре Слово, а й підказувати, як з ним працювати. Понад 200 наукових статей із мовознавства і літературознавства, методичних посібників з української мови й літератури налічує науково-методичний і творчий доробок Ганни Василівни.
  Вона упорядкувала антологію української віршованої молитви ХІХ – початку ХХІ ст. "Молитва небо здіймає вгору" (2011), яка містить понад три тисячі текстів українських християнських віршованих молитов, уклала "Словник українсько-російських міжмовних омонімів" (2020), хрестоматію "Література рідного краю. Чернігівщина" (2021).
  Ганна Арсенич-Баран – авторка поетичних збірок "Рушник на калині" (1997), "Музика черемхи" (1998), "Розквітлий глід" (2001), "Тремтять гіацинти" (2003), "Обнадію весною" (2005), "Чарує буйнава весна" (2018).
  Прозові збірки авторки "Під райськими яблучками" (2001), "У понеділок все буде по-іншому" (2003), "Як зайде місяць" (2005), "Солодкі слова" (2010), "Хіба буває багато любови?" (2019) та романи "Тиха вулиця вечірнього міста" (2005), "Радуйся, Невісто Неневісная!" (2018), "Муська" (2018), збірка тавтограм "Авжеж" (2021) – розкривають іще безліч граней письменницького таланту пані Ганни.
  За роман "Тиха вулиця вечірнього міста" Ганна Арсенич-Баран у 2006 році була удостоєна звання лауреата обласної премії імені М. М. Коцюбинського.
  Роман "Радуйся, Невісто Неневісная" – це зворушлива художня розповідь про життя і страждання Богородиці. У ньому переплітаються теми віри, людської свободи, кохання, свідомого підкорення долі та проблеми месіанства й любові до рідної землі, сили материнської любові. Діва Марія – Богородиця, але водночас вона ще й Мати, яка переживає за долю свого Сина і страждає його стражданнями.
  У 2019 році широкого розголосу набув роман Ганни Арсенич-Баран "Муська". На презентації твору письменниця розповіла, що ідея його написання виникла ще у студентські роки, коли у 90-х рр. ХХ ст. розпочалися розкопки біля будинків НКВД, де знаходили скелети замучених, закатованих чи розстріляних людей. Дівчина потрапила на такі розкопки. Її найбільше вразили жіночі скелети. Поступово складався роман у новелах. У його основі – історія життя однієї жінки, подана крізь призму життів та почуттів інших людей.
  А чого варті Безкоштовні курси української мови, передача "Звучи, рідне слово!", під час яких Ганна Василівна ділилася своїм досвідом щодо опанування рідної мови… А безліч науково-практичних конференцій, літературних читань (Кулішівські, Тичининські, Стрітенські), проєкт "Чернігівські педагогічні зустрічі" тощо…
  1 квітня 2021 року Ганна Арсенич-Баран, людина надзвичайно світлої вдачі й великої любові до людей, до життя, до України, пішла у Вічність. Пані Ганна любила весну – сонячну пору року, коли розквітає життя, сповнене надій. Тому, мабуть, і пішла у засвіти саме весною…

  Весна буяє, Боже мій, весна!
  І знову вишень цвіт, і знову спів пташиний!
  Несе букети запашні вона,
  і сонця гімн, і клекіт журавлиний…