Гліб Лазаревський народився 26 травня 1877 року в селі Підлипне Конотопського повіту Чернігівської губернії в сім'ї відомого історика та юриста Олександра Лазаревського. Згодом батька перевели до Київського окружного суду і сім'я переїхала разом з ним. У Києві Гліб закінчив 4-ту гімназію та юридичний факультет університету святого Володимира. Працював у Київському окружному суді, судовим слідчим у Конотопі, в окружних судах Чернігова, Вільно, Києва.

  18 травня відзначається Міжнародний день музеїв – щорічне свято музейництва. Цього дня більшість музеїв працюють безкоштовно і радо демонструють свої виставкові зали.
  З цієї нагоди у відділі краєзнавства Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Софії та Олександра Русових підготовлено книжково-інформаційну виставку "Чернігів – місто слави і шедеврів у камені".

  Степан Ніс – етнограф і фольклорист, письменник, лікар, знавець історії, громадський діяч, відданий справі українства.
  Степан Данилович народився 6 травня (24 квітня) 1829 року в селі Понори (нині – Прилуцького району) в сім'ї дрібних поміщиків. Дід його був запорізьким козаком. З дитинства хлопець чув родинні перекази про давнину. Виростаючи у старовинній козацькій сім'ї, а потім навчаючись у Полтавській гімназії, Степан полюбив самобутню українську культуру, служити якій не переставав до кінця свого життя.

  Олександра Білозерська народилася 5 травня (23 квітня за ст. ст.) 1828 року на хуторі Мотронівка Борзнянського повіту (нині у складі села Оленівка Ніжинського району) в незаможній шляхетній сім'ї предводителя повітового дворянства Михайла Білозерського. Дівчина, як і її четверо братів та сестер, здобула гарну освіту в пансіоні, знала декілька європейських мов і мала хист до письменництва. Але у 15 років у житті Сані (так дівчину лагідно називали рідні) трапилася доленосна зустріч з молодим письменником Пантелеймоном Кулішем, який приїхав у гості до її старшого брата. І це визначило подальшу долю Олександри.

  Чернігівський обласний молодіжний театр – храм мистецтва, де б'ється серце юності. Датою його заснування офіційно вважається 1 травня 1985 року, коли театр зіграв виставу перед курсантами Чернігівського вищого воєнного авіаційного училища льотчиків. Та історія театру трошки довша.

  Василь Лопата – відомий український графік, письменник, заслужений художник України, лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка, член національних спілок художників та письменників.
  Василь Іванович Лопата народився 28 квітня 1941 р. в с. Нова Басань Бобровицького (нині Ніжинського) району на Чернігівщині. І відколи себе пам'ятав, весь час малював: коли пас козу, бавився із підлітками на березі річки чи під лісом, на теплій черені печі або за партою у школі. Не було чистого паперу – малював на газетах. Не мав олівців і фарб – малював на піску паличкою, чи на свіжопобіленій печі вуглиною.

  Леонід Могучов народився 24 квітня 1925 року в Чернігові у сім'ї технічних працівників Чернігівського драматичного театру. Він був десятою дитиною в родині. Здібності Леоніда до малювання проявилися рано: з дитячих років майбутній художник почав робити замальовки, основною темою яких стало рідне місто, його архітектура. На жаль, здобути професійну художню освіту Леонідові Могучову не вдалося – почалася війна.

  16 квітня 1841 року в освіченій сім'ї Журавльових у містечку Борзна на Чернігівщині народилася майбутня письменниця та громадська діячка Христина Алчевська. Її батько – Данило Журавльов – був викладачем словесності в міському повітовому училищі, людиною доволі традиційних поглядів. Мати – Ганна Миколаївна – аристократка, донька героя війни 1812 року генерал-лейтенанта Миколи Вуїча (1765–1836). І хоча серед давніх предків Христини Алчевської були представники відомих сербських та румунських родів Катаржі, вона вибрала служіння українському народові, а себе вважала українкою.

  11 квітня у читальному залі Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових у межах чергового засідання клубу "Краєзнавець" відбулася презентація монографій, присвячених історії двох столиць часів Гетьманщини – Батурина і Глухова. Були представлені дослідження Юрія Ситого "Археологічні карти Національного історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця" й наукова студія Юрія Коваленка "Історична топографія Глухова доби середньовіччя та ранньомодерного часу".