До 70-річчя визволення Аушвіцу (Освєнціма) та Міжнародного дня визволення в'язнів фашистських концтаборів в обласній бібліотеці ім. В.Г. Короленка почала діяти книжково-ілюстративна виставка-застереження "Свідчення тих, хто вижив".
  Найхарактернішою ознакою фашистського режиму були концентраційні табори, з якими пов'язані імена А. Гітлера, Г. Герінга, Й. Геббельса, А. Розенберга, Г. Гіммлера та Е. Кальтербруннера.
  "Коли хтось убиває німця, то це злочин. Тільки німці мають право вбивати. Бо це діється для добра й майбутнього світу", – цими словами Гіммлер давав не тільки санкцією на убивства, а й підносив їх до висоти освяченої ідеї.
  Приблизна статистика свідчить, що в німецьких таборах загинуло 20 мільйонів людей, лише в Освенцімі – близько 5 мільйонів.
  Наукові статті, спогади, листи та усні історії наших співвітчизників, які експоновані на виставці, дають змогу пролити світло на перебування українських в'язнів в нацистських таборах. Ці тексти можуть бути матеріалом для досліджень у сфері соціальної історії, історичної антропології, психології.
  Найбільш цікавими є книги: "Українські в'язні концтабору Маутгаузен: свідчення тих, хто вижив" (2009 р.) та "Українські політичні в'язні в нацистських концентраційних таборах" Михайла Марунчака (1996 р.).
  Книга "Пам'ять заради майбутнього" – це історія десятирічної діяльності Української спілки в'язнів – жертв нацизму та спогади, які є унікальними. Серед них – спогади наших земляків: Н.В. Зубок (Будько), яка народилась в с. Чепіговка Ріпкінського району; М.С. Гальчун (Адаменко) з Сосницького району; Є.Н. Кочуренко з Менського району; К.А. Пархомец з Козелецького району; Н.С. Кулініченко з Холминського району та інші.
  Про Ніну Володимирівну Зубок – голову Чернігівського міського відділення Української спілки в'язнів – жертв фашизму, розповідає краєзнавець Л. Студьонова в статті "Дорослі і діти: два життя", яка надрукована в журналі "Літературний Чернігів" в номері 1 за 2008 рік.
  Восьмирічною дівчинкою Ніну разом з батьками і братом окупанти вивезли до Німеччини. До квітня 1945 року вони перебували в концтаборі м. Білефельд. Про нелюдські страждання дітей – голод, холод, хвороби, непосильну працю, – згадує Ніна Володимирівна. Ці спогади для неї і досі живі, близькі і болючі.
  Книги, представлені на виставці, допоможуть донести правду про нацистське лихоліття до нащадків, які зроблять все можливе, щоб людство більше ніколи не знало того жаху війни, після якого знівеченими залишаються долі цілих поколінь.