29 липня виповнюється 150 років від дня народження митрополита української греко-католицької церкви А. Шептицького. В читальній залі обласної бібліотеки ім. В.Г. Короленка діє виставка-портрет "Андрій Шептицький – митрополит української греко-католицької церкви".
  Андрій Шептицький нардився 29 липня 1865 року в родовому маєтку графа Івана Шептицького в селі Прилбичах неподалік Явора на Львівщині. Його мати Софія була дочкою відомого письменника Олександра Фредра. Мала семеро синів, трьох з яких батько назвав на честь галицьких князів Романом, Левом і Юрієм.
  Високоінтелегентним обдарованим зростав Роман, який з юних років відзначався богомільністю.
  1899 імператор Франц Иосиф І іменував А. Шептицького станіславським єпископом, а папа римський Лев XIII затвердив це рішення (хіротонія відбулася 17.09.1899). Після смерті митрополита Ю. Сас-Кубновського А. Шептицький у 1900 році був номінований галицьким митрополитом. Інтронізація відбулась 1901 у соборі Святого Юра у Львові.
  Андрій Шептицький підтримував розвиток освітньо-культурного життя у західноукраїнських землях, чим сприяв пробудженню національної свідомості українського населення.
  У 1901 році підтримав Сецесію українських студентів Львівського університету. 1902-го року митрополит поставив питання про необхідність відкриття української гімназії у Станіславі (тепер Івано-Франківськ).
  У 1910 році на засіданні палати панів вимагав створення українського університету у Львові, дбав про організацію фахової підготовки молоді.
  Митрополит Шептицький приділяв постійну увагу організації та розвитку національо-релігійного життя у західноукраїнських землях. З його допомогою велося будівництво духовної семінарії у Львові, засновано бібліотеку станіславської Капітули. 1901 заснував чин Св. Теодора Студита, 1913 запросив до Галичини чин Редемптористів, які прийняли обряд і створили свою гілку.
  Опікувався також жіночими згромадженнями Сестер: Пресвятої родини, студиток, милосердя, Св. Вікентія, Св. Иосифа, священномученика Йосафата.
  1917 провів низку заходів, спрямованих на поширення і зміцнення католицької церкви в Росії. Перебуваючи у Києві, митрополит призначив о. Михайла Цегельського екзархом для католиків візантійського обряду в Україні. У Києві налагодив контакти з провідними діячами Української Центральної Ради.
  У міжвоєнний період продовжував роботу з розбудови греко-католицької церкви. За ініціативою Шептицького було засновано Львівську греко-католицьку академію (1928), Богословське наук, товариствово (1929), Український католицький інститут церковного з'єднання ім. митрополита Рутського (1939).
  В умовах польської окупації Галичини постійно залишався оборонцем українського населення. Засуджуючи насильницьку полонізацію краю, дискримінацію українського шкільництва, антиукраїнську національну політику, репресивні акції уряду в Галичині та Волині в 1930 році.
  У 1933 році митрополит разом з іншими єпископами підготував і видав послання, в якому засуджувався штучний голод, організований більшовиками в Україні. Важливе місце в діяльності митрополита у ці роки займав захист прав православного населення Волині, Холмщини, Підляшшя та Посяння. У березні 1939 митрополит вітав проголошення незалежності Карпатської України.
  На початку війни 1941-45 років митрополит Андрей вітав відновлення української державності і створення уряду Української держави – Українського державного правління на чолі з Я. Стецьком (лист Ш. від 1941р.). У 1941 році Шептицький очолив Українську Національну Раду, а 1944 році – Всеукраїнську Національну Раду. Митрополит негативно ставився до фашистського окупаційного режиму.
  Засуджуючи переслідування євреїв, звернувся з протестом щодо нищення єврейського населення у Галичині до рейхсканцлера Г. Гіммлера. За згодою Шептицького значна кількість євреїв переховувалась у греко-католицьких монастирях і навіть у митрополичій резиденції. У 1942 році було видано пастирський лист митрополита "Не убий", в якому містилися заклики до примирення політичних сил українського суспільства, засуджувалися політ, вбивства і містилися застереження про відлучення від церкви організаторів і виконавців подібних злочинів.
  Під час Другої світової війни Шептицький ставив питання про об'єднання всіх християн України навколо Київ, патріархату у єдності з Римським престолом, але не знайшов розуміння з боку окремих ієрархів церкви та української інтелігенції. Помер митрополит 1944 році.