Хоч минуло вже майже сім місяців від початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, проте нашій психіці досить важко перелаштуватися й повернутися до звичайного життя. В умовах війни багато людей відчули страх та тривожність, було втрачено відчуття безпеки. Працівників Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки теж не оминули всі ці випробування. Тож у багатьох людей виникло бажання подолати психологічні наслідки війни, тому ми й запросили до розмови фахову психологиню Інну Чистенко. Пані Інна з радістю погодилася завітати до нашого закладу поспілкуватися з бібліотекарками, за що ми щиро вдячні.
  Під час заняття було розглянуто такі питання:
  - Війна. Як подолати страх і паніку.
  - Страх, гнів, зневіра.
  - Боятися – нормально.
  - Що робити?
  - Як вийти із ступору?
  "Для розминки" пані Інна запропонувала учасницям зустрічі попрацювати з асоціативними картками, а потім дала нам практичні поради і продемонструвала методики, що можуть допомогти людині в умовах воєнного стану. Під час заняття учасниці контактували між собою, ділилися думками, враженнями, відкривали для себе нове й цікаве.
  Золоте правило – не панікувати, не кричати. Скажімо, якщо ваша дитина втрачає контроль над своїми емоціями, дуже плаче й ви бачите, що їй страшно, підійдіть до дитини і спробуйте заспокоїти її простим стисканням рук – від плечей і донизу. Робіть це досить міцно, але лагідно, не до болю. Такі дії означають не що інше, як "Я з тобою. Я поруч. Ми разом. Усе буде добре". Таким чином "обіймати" й заспокоювати можна і самого себе, коли нікого нема поруч або не хочеться ні з ким контактувати. Повірте – допомагає.
  Важливо! Якщо "накрило" не вас, а людину поруч, не треба трусити її чи давати ляпаси! Зверніть на себе увагу голосом, говоріть дуже чітко й директивно, наприклад, отак: "Я тут. Подивися на мене. Ти мене бачиш? Ти чуєш мене? Мене звати Оксана. Я тут, біля тебе. Дивися на мене. Дихай. Візьми води. Пий".
  Робота, домашні клопоти, сімейні справи… А на додачу – ще й війна. Усе це викликає неймовірну втому. Як уникнути "вигорання"? Треба просто любити себе – попри все – й дозволяти собі трішечки відпочинку. Це може бути що завгодно: дорогою додому неквапливо пройтися парком, двадцять хвилин посидіти чи полежати в тиші, почитати улюблену книжку, послухати гарну музику, врешті-решт – випити чашку теплого чаю з печивом. Добре допомагає також вправа "Метелик", яку ми виконали разом із пані Інною. Потрібно скласти руки на грудях і уявити, що це – крильцята метелика. Виконуючи вправу, бібліотекарки відчували неймовірну легкість, ніби від справжнього польоту.
  У пригоді стане й масаж спеціальних точок, розташованих на тім'ї та обличчі. Пані Інна показувала, як це робити, а всі повторювали за нею. І, звичайно, відчували приємне розслаблення, відволікалися від проблем.
  Способів порелаксувати – безліч. У кожного свій. Головне – не намагатися встигнути все й одразу, залишатися самими собою і – триматися. Адже спокій та самовладання – дуже важливі речі для наближення Перемоги.
  Що б не сталося, які б думки не були в голові, наскільки б це не здавалося безглуздим – не зупиняйтеся і не дозволяйте опускати руки ні собі, ні близьким! Продовжуйте діяти, хай і автоматично, але знайте: цей етап мине і ви станете значно стабільнішими після нього.