День пам'яті та примирення (пам'яті жертв Другої світової війни та примирення між країнами-учасницями Другої світової війни) – пам'ятний день в Україні, який відзначають 8 травня, в річницю капітуляції нацистської Німеччини (цю подію прийнято розглядати як символ перемоги над нацизмом). Відповідно до Указу Президента України, підписаного 2015 року, мета відзначення цього дня – "гідне вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та висловлення поваги всім борцям проти нацизму".
  Ось що про цей день розповідає історія. 8 травня 1945 року Антигітлерівська коаліція офіційно прийняла Акт про беззастережну капітуляцію Збройних сил Нацистської Німеччини, підписаний начальником Оперативного штабу ОКВ генерал-полковником Альфредом Йодлем за дорученням президента Німеччини Карла Деніца. Акт був підписаний іще 7 травня в Реймсі (Франція), однак ратифікований наступного дня в Берліні. З цієї нагоди 8 травня 1945 року в багатьох містах Європи та США було проведено велелюдні святкування.
  Цей день присвячений пам'яті тих понад 80 мільйонів людей, чиї життя було обірвано насильством світового масштабу, людям усіх рас і націй, чоловікам і жінкам, воїнам і мирному населенню – всім загиблим і всім тим, хто вижив та пройшов через усі кола пекла Другої світової війни. Тим, хто поліг на її фронтах, в окопах, і тим, хто загинув під час бомбардувань, побував у полоні, концтаборах чи просто зник безвісти у вихорі воєнного лихоліття.
  Героїзм та жертовність у Другій світовій війні нагадують про те, як легко втратити мир і як важко його повернути. Трагічні події тієї війни – рана, яка назавжди залишиться в пам'яті нашого народу. Під час Другої світової війни понад 8 мільйонів українців були вбиті, закатовані чи померли від голоду. Більш ніж 7 мільйонів – воювали проти нацистів у лавах союзників. Наші співвітчизники були на передовій від самого початку до остаточної перемоги.
  Схилімо голови у пошані перед усіма, хто, не шкодуючи себе, зупинив Другу світову війну та приніс мир і надію. Згадаймо кожного, хто боровся з нацизмом. Пом'янімо мирних жителів, у яких та війна забрала життя, здоров'я, дах над головою, близьких і рідних, майбутнє. За шість років війни загинув кожен п'ятий наш співвітчизник.
  Символ Дня пам'яті та примирення – червона квітка маку. "Ніколи знову!" – звучать сьогодні мільйони голосів різними мовами світу. Майже всіма. Крім російської. Протягом багатьох десятиліть ми сподівалися, що війна більше ніколи не прийде на українську землю. Але 2014 року росія розпочала воєнну агресію проти України та окупувала частину нашої території. Тепер же наші "брати" прагнуть більшого… Загальновідомо, що тоталітарні режими в усі часи ставили свої геополітичні інтереси вище прав та свобод людини, а нерішучість і слабкість міжнародної спільноти стимулювали тиранів до злочинів планетарного масштабу. Людство після Другої світової виносило уроки та вчилося розуміти, що проблеми, якими би складними вони не були, не можна вирішувати збройним шляхом, агресією та анексіями. Такого більше не повинно було повторитися. Але, на жаль… Декому слово "людяність" невідоме зроду. І ми бачимо жахливу реальність. Зруйновані оселі, скалічені долі, численні жертви загарбницького свавілля…

  І це – у двадцять першому столітті!
  Здавалося, не буде більш війни…
  Будь прокляті усі кровопролиття!
  Хай швидше стануть небуттям вони!
  (Лана Світко)

  "Можем повторить!" – волають божевільні зайди. "Ніколи знову!" – відповідаємо ми. Ось у чому наша головна відмінність.
  Зараз в межах повномасштабної російсько-української війни Україна захищає не тільки себе, а й усю демократичну Європу, яка постала на руїнах Другої світової та об'єднана нині головною ідеєю: "Ніколи знову!" Ми продовжуємо захищатися від нелюда, який зазіхнув на нашу землю, знехтувавши правилами цивілізованого співжиття. Віримо, що одного дня в Україну повернеться мир – як можливість самостійно вибирати свій цивілізаційний шлях. Мир, але жодним чином не капітуляція перед ворогом. Нам потрібна тільки Перемога!
  Усе буде мир! Усе буде Україна! Ми відбудуємо те, що розтоптано чорними брудними чобітьми. Наші міста, містечка і села стануть іще красивішими. Люди, змушені шукати прихистку десь далеко, на чужині, неодмінно повернуться до покинутих домівок, а на "сусідів"-загарбників чекатиме жорсткий справедливий суд. Це станеться дуже скоро. П'яно-хвацьке "можем повторить" поступиться твердому "Ніколи знову!" Хай буде так!