Квітка Цісик (04.04.1953 р. н.) була українською зіркою, голосом українського народу за кордоном, а її творчість називали кодом української діаспори.
  Батько Квітки – львівський скрипаль, тому не дивно, що дитинство дівчинки було наповнене музикою в естрадному місті – Львові. Так було до 1944 року, поки не прийшла радянська влада і не звинуватила у зраді, тому в 1949 році родина похапцем тікала до США, де знайшла притулок на багато років. На жаль, воно дало волю у творчості, але не дало волі у серці і спокою на душі.
  Повне ім'я співачки – Квітослава. Рідні та близькі називали її Квіткою. Дорогою слави ж вона крокувала під псевдонімом Кейсі – від поєднання перших літер імені та прізвища.
  Квітка мала колоратурне сопрано. Іноді в її творчості звучала скрипка. Тембр голосу співачки дозволяв експериментувати з багатьма стилями – від джазу до класики, від поп-пісень до опери. У карпатських селах існує техніка співу "білий голос", і ним дівчина прекрасно володіла.
  "Я побачила що можу легко змінювати музичний стиль. Потім я вступила в музичну консерваторію у Нью-Йорку. Навчалася вокалу і думала – буду оперною співачкою, але зацікавилася іншим фахом. Це такий "студіо-сингінг": співання у різних студіях для реклами або для композиторів", – розповідала співачка.
  З часом родину спіткало горе – не стало батька, тому дівчина була змушена шукати можливості заробітку: записувала різноманітні композиції та співала у нью-йоркських клубах. Так її і помітив продюсер. Відтоді в Америці з'явилася найдорожча та найвідоміша співачка джинглів до рекламних роликів Кока-Коли, "American Airlines", Макдональдсу та Форд Моторс.
  За підрахунками "Форду", композицію Цісик слухали 22 мільярди разів, тобто в кілька разів більше, ніж населення Землі. У 1978 році пісня "Ти осяюєш моє життя" отримала "Оскар" і "Золотий глобус".
  Сімейне життя співачки було таке ж заплутане, як і її доля, – Квітка була заміжня двічі. Обидва чоловіки були музикантами та працювали над її українськими піснями.
  На жаль, прекрасна Квітка почала в'янути: у 1992 році лікар повідомив, що у неї рак молочної залози. Він прогнозував співачці лише декілька місяців, які тривали сім років. Вона померла, не доживши п'ять днів до свого 45-річчя (29.03.1998 р.).
  Сьогодні відділ мистецтв Чернігівської ОУНБ пропонує ознайомитися із двома виданнями про видатну співачку.

  Ірина Власенко, "Квітка з Манхеттена"
  Ця книга розкриває авторку як допитливу дослідницю життя і творчості Квітки Цісик. Але з іншого боку вона підносить себе на сторінках як "невдаху"-журналіста – не в гармонії з собою, своїм світом, оточенням, ну і, звичайно, чоловіком.
  З часом авторка починає глибше занурюватися у світ співачки, адже та полонила її душу, викликала зацікавлення, захопленість, співчуття й гордість за те, що така тендітна жінка змогла витримати всі випробування та негаразди, що підкидала їй доля, хоча й не змогла посперечатися зі смертю.
  У книзі "Квітка Цісик" Ігоря Коляди змальовуються дитячі роки майбутньої співачки, де вчувалися перші для дівчинки ноти батькової скрипки. Музика була у неї у крові та згодом узяла своє, адже саме батько заколисував донечку плакучими нотами своєї "подруги".
  Дівчина виросла в місті Музики, де на кожному кроці – вуличні музики, музичні академії, театри, ліцеї, гуртки. Тож доля вирішила все за неї сама.
  Але радянська влада не дозволяла пропагувати в піснях любов до України, адже, на її думку, такої держави не існувало. Тому й усіляко придушувалися зібрання українських "миротворців". Родину Квітки теж визнали неблагонадійною, ворогами народу, що пропагують зраду радянській державі. Тому вони були змушені податися на чужину, до США, де були більш безпечні умови для життя і розвитку дітей.
  Квітку захопив вир новизни: нова школа, нові друзі. Але після смерті батька дівчині довелося швидко подорослішати й почати самостійно заробляти.
  Її спів захоплював багатьох – у центрі чужої країни народжувалася справжня українська квітка. Тогочасна влада Батьківщини придушувала такі таланти, інша ж країна давала можливості розвиватися, хоча й дорогою ціною… Туга в серці відзивалася болем у тілі, а неспокій у думках відлунював бентегою на життєвому шляху. Однак Квітчина мрія всього життя таки здійснилася і далекий голос України й досі лунає між людей та продовжує зігрівати наші серця і душі.
 

Підготували Леся Позняк, 
Катерина Мехеда, завідувачка відділу мистецтв