Маруся Чурай – напівлегендарна українська народна співачка й поетеса часів Хмельниччини, яка, за переказами, жила у Полтаві. Їй приписують авторство низки відомих у народі пісень: "Засвіт встали козаченьки", "Ой не ходи, Грицю", "Віють вітри, віють буйні" тощо. Вони і сьогодні звучать в обробках композиторів, перекладах німецькою, чеською, французькою, польською, англійською мовами.
  Дівчина-легенда, Чураївна – так називають піснярку, факти із життя якої залишаються оповитими таємницею, викликаючи жвавий інтерес істориків та літературознавців. Образ і доля дівчини знайшли відображення у творчості митців різних поколінь. Про цю українську жінку складено багато легенд, переказів, пісень. Її постать пов'язують із пробудженням української поезії та пісні у козацькі часи.