Продовжуємо ознайомлення з творчістю Анни Дмитрук. Щоразу, коли читаю поезію Анни, мене вражає, як майстерно вона пише про прості на перший погляд речі, які насправді мають дуже глибокий філософський зміст. Анна – вчителька, тож своїми думками вона навчає, пояснює, робить висновки, ділиться. І це класно, тому що таким чином шанувальники поезії мають можливість ознайомлюватися з новими цікавими й неординарними міркуваннями та ідеями, аналізувати їх, а можливо, і втілювати в життя!
  Творчі люди зазвичай мають талант, без якого неможливе народження нових шедеврів. Анна пише так: "На волю попросився вірш, на волю попросилось серце…" Справді, поет "випускає на волю вірш", і не один! А далі у кожного твору своя доля і свій читач.
  З'являється на світ новий вірш… Можливо, він стане піснею і радуватиме всіх навколо. А може, його прочитають коханій людині? Поживемо – побачимо… Таємниця віршування залишається, і це чудово, тому що саме вона – Її Величність Таємниця – оберіг поетичного дару!

  Наталія Утиро