"З небом наодинці". Таку назву має перша збірка поезії та прози прилучанки Ніни Горбань. Цю книжку авторка подарувала Чернігівській ОУНБ імені Софії та Олександра Русових. Щиро дякуємо!
  У творах пані Ніни живуть спогади про маму та філософські роздуми, любов до рідної природи і щось дуже інтимне, яке – тільки для двох, а іншим – зась… Невимовним болем і водночас – найсильнішою з сильних надією звучить тема війни. Торкаються серця присвяти – древньому Чернігову, загиблим у Бучі, "Моїй А. К." (як тепло і загадково…), "Вдові загиблого воїна", "Братові", "Воїну Да Вінчі".
  Осінь, жінка, квіти… Зачаровано читаємо віршовані рядки "Осіння жінка із серпанком в косах несе дозрілу виспілу красу". А перейшовши до прози, дізнаємося, що одна з новел авторки має назву "Жінка несла втому…".
  Твори пані Ніни – вельми різнопланові. Деякі – немов тонкі квіткові парфуми, де нота серця – півонія. Точнісінько така, як на обкладинці нової збірки, й така, як ті, що буяли у маминому "півонієвому раю". "Двір без півонії – убогий двір", – любила повторювати Її Величність Ганна… Але у новелі "Моя квіточка" авторка після довгих роздумів ототожнює себе з ромашкою. І з якою ж ніжністю жінка ставиться до самосійного "самозванця"-соняшника, який ні сіло ні впало присусідився до красуні-троянди й урешті-решт, набравшись сміливості, вигукнув на весь двір "Здрастуйте, я народився!"… Бо він вчить пані Ніну "любити життя, дарувати красу і жити всупереч".
  Ніна Горбань залишила на подарованому примірнику щирий дарчий напис: "Читачам Чернігівської ОУНБ імені Софії та Олександра Русових від авторки. Нехай кожному буде комфортно під безмежним небом, і хвилинку-дві – під моїм".