Любов Анатоліївна Ананська народилася 21 липня 1958 року в місті Ніжин Чернігівської області.
Освіту здобувала в Чернігові. Закінчила середню школу № 6, музичну школу № 1 по класу фортепіано та кооперативний технікум.
Тривалий час (32 роки) жила та працювала на Півночі, в Тюменській області.
У 2008 році, після виходу на пенсію, повернулась на малу батьківщину, в Ніжин.
Вишивкою майстриня захопилася з квітня 2009 року, хоча раніше рукоділлям не дуже-то і займалась. На своєму прикладі вона показала, що, як і коханню, творчості підвладні усі роки.
Спочатку, тільки-но відкривши в собі хист до "ниткового живопису", вирішила вишити маленькі картини, щоб, так би мовити, спробувати себе у вишивці. Потім з’явились серйозніші роботи, зацікавила і вишивка бісером, бо ж дуже приємно було дивитись на теплі яскраві кольори картин після холодної одноманітної Півночі.
Ось так просте захоплення перетворилось на справжнє хобі.
На першій персональній виставці Любові Ананської "Руками створена краса" представлено 37 робіт – вишиті ікони, картини пейзажного характеру, натюрморти та бісерні картини.
Перлиною експозиції по праву можна назвати ікону Божої Матері "Сикстинська Мадонна" розміром 1,4 м на 1 м, бо над такою великою картиною Любов Анатоліївна працювала біля року. Лише глянувши на витвір, можна з упевненістю сказати, що робота ця була зроблена не дарма. Ніхто з відвідувачів виставки не може пройти крізь цей шедевр, щоб не зупинитись на хвильку та не замилуватись.
Любов Анатоліївна вклала в ці полотна не лише натхнення майстра і лагідність працелюбних рук, а й краплинку щирого серця і творчої душі. Тож вона бажає всім приємних і теплих хвилин споглядання.
Це перша виставка початкуючої майстрині, тому вона просить глядачів поділитися своїми враженнями і записати їх до книги відгуків, а також сподівається на щирі слова критики, які врахує в подальшій роботі.
Олександр Нестерець народився 24 листопада 1984 року в Чернігові. В 2006 році закінчив Чернігівський державний технологічний університет, здобув кваліфікацію магістра економіки. Сьогодні фотографія - його основне захоплення. Фотографією почав займатись в університеті, де провів першу фотовиставку, присвячену краєвидам Чернігівщини. В своїй діяльності він насамперед намагається виявити і підкреслити красу навколишнього світу незалежно від того, природний краєвид це чи вродлива дівчина. Йому в цьому допомагають засоби фотографії, які постійно намагається покращувати. Щоб оцінити красу, не обов'язково вирушати у далекі краї. Адже красиве і цікаве завжди поруч з нами, в Україні.
Cеред сучасних графіків України значне місце посідає творчість відомого не лише в Україні, але й далеко за її межами, чернігівського художника, майстра мініатюрної графіки – екслібриса, члена Національної спілки художників України – Василя Федоровича Леоненка.
Уродженець Білорусі – с. Колибань на Гомельщині, художник з 1974 року живе у Чернігові. Саме в Чернігові зросла й зміцніла його майстерність, розкрився всіма гранями талант художника-графіка.
У творчому доробку художника 1265 екслібрисів різноманітної тематики, виконаних для бібліотек, музеїв, бібліофілів, колекціонерів багатьох країн світу, яким притаманний високий художній рівень, ювелірна чіткість і поетичність.
Він учасник 400 виставок екслібриса у країнах Європи, Азії, Америки, лауреат 38-міжнародних виставок-конкурсів. Його персональні виставки експонувалися не лише в Україні, а й в Росії, Білорусі, Литві, і найбільше – в Польщі: 23 з 44-х.
Привертають увагу авторські серії: "Єсенініана", "Шевченкіана", "Гоголіана", "Історики України", "Архітектура міст Польщі", "Архітектура Чернігова", "Пам’яті мого дому" - своєрідного реквієму рідному дому, селам Чорнобильської зони. Нині художник працює над серією екслібрисів "Лермонтовіана".
Ім’я художника – в енциклопедичному довіднику "Янка Купала", 5-ти томній енциклопедії "Слово о полку Ігоревім", португальській міжнародній енциклопедії сучасного екслібриса "Ex Libris" (т. XXVI), багатьох каталогах виставок, численних публікаціях. Його творчість високо оцінена та відзначена різними нагородами і дипломами, зокрема, в Англії (1989), Азербайджані, Білорусі (1991), Аргентині (1997, 2001), Казахстані (1999, 2001, 2006), Литві (1998, 1999), Люксембурзі (1999), Польщі (1990-1998, 2001, 2004, 2007, 2008, 2010), Україні (2001, 2009).
Майже чотири десятиріччя художник користується послугами бібліотеки, а з 1994 року – плідно співпрацює з нею у царині популяризації мистецтва графіки і, зокрема, екслібриса.
Символічно, що ця персональна виставка художника-графіка – восьма у стінах бібліотеки – відкривається у ювілейний рік – 135-річчя з часу її заснування та напередодні Всеукраїнського Дня бібліотек.
Володимир Кличко | Віра Брежнєва | Мерлін Монро | |||
Тіна Кароль | Віталій Кличко | Альона Вінницька | |||
Настя Каменських | Ані Лорак | Світлана Лобода | |||
Макс Барських |
Народився 28 січня 1922 року в селі Білошапки Прилуцького району Чернігівської області.
Батько, Георгій Якович, все своє життя присвятив механізації сільського господарства, а мати, Ганна Митрофанівна, – вихованню чотирьох дітей. Після колективізації мати працювала в колгоспі, а Віктор їй допомагав.
Після закінчення в 1940 році 10-класу був призваний в Червону Армію. Віктор Рибалко пройшов, а точніше проїхав на танку, всю війну. Із Прибалтійського особливого округу потрапив на Північно-Західний фронт, потім – на Степовий, 2-й Український та 1-й Білоруський. У боях він отримав "Червону Зірку" та медаль "За бойові заслуги". За участь у визволенні міст: Кременчука, Бреста, Слоніма одержав подяки Верховного Головнокомандуючого. День Перемоги вже зустрічав у Саратовському танковому училищі.
Після Великої Вітчизняної війни продовжував військову службу в Закавказькому військовому окрузі. У вересні 1960 року звільнений у запас з посади помічника відділу бойової підготовки 31 особового стрілецького корпусу по скороченню армії. З грузинського міста Кутаїсі сім’я переїхала до м. Чернігів.
Віктор Григорович 25 років, до 1986 року, працював заступником директора Чернігівської спеціалізованої бази "Сільгосптехніка". Його праця відмічена десятками почесних нагород.
В 1947 році одружився з Ганною Олексіївною Білянкіною, з якою прожив 39 незабутніх років. Разом виховали сина Володимира, двох онуків – Ганну та Сергія.
Фотографія – давнє захоплення Віктора Григоровича. Вперше взяв в руки "Фотокора" ще в 1937 році. З того часу, з деякими перервами, почала складатися "Сімейна фотохроніка" – 22 фотоальбоми. Найдавнішій світлині сто років. На знімках довге життя їхнього українського козацького роду, який доля розкидала по землі: від родинного гнізда аж до Вдадивостока.
Полковник у віставці Віктор Григорович Рибалко, не дивлячись на свій похилий вік, і нині знаходиться в строю, веде активну роботу по героїко-патріотичному вихованню молоді і воїнів Північного оперативного командування, являється активним членом ради Першогвардійців.
На вернісажі представлені 40 світлин автора різного жанру: портрет, пейзаж, архітектурні пам’ятки, фронтові фотознімки.
обслуговування користувачів до 17:45
обслуговування користувачів
призупиняється