Образотворче, або ж візуальне, мистецтво, як і всі інші сфери людської діяльности, невпинно розвивається, породжуючи нові засоби та знаряддя. Цифрове мистецтво концептуально не відрізняється від традиційного. Цей підхід дає можливість використовувати і поєднувати різноманітні техніки. Графічний планшет – це лише ще один інструмент у руках художника, так само як палітра чи полотно. І так само, як і традиційний, цифровий художник добирає кольори, пензлі чи текстуру полотна і вручну "пише" свої цифрові картини.
  На першій персональній виставці художниці та першій виставці напряму цифрового образотворчого мистецтва у стінах бібліотеки "Відлуння реальності" було представлено близько 40 цифрових картин і графічних робіт (акварель, пастель). Також експонувалися поробки в техніці фелтингу (валяння з шерсті) та окремий альбом із додатковими зразками графіки.
  Родзинкою виставки було те, що під багатьма картинами мисткиня розмістила QR-коди з посиланнями на пісні – своєрідні саундтреки до робіт, аби спробувати на собі своєрідний ефект повного занурення в картину.
  Світлана Голуб: "Сьогодні я повертаюся до малювання як до способу проживання емоцій. Мої роботи – це спроба надати форму тому, що не можна висловити словами. У кожній – відлуння моєї реальності: досвіду, втрат, відродження і світла, що проривається крізь тінь".
  Більше про відкриття виставки та авторку читайте в матеріалі

  Особливістю виставки картин "Віч-на-віч" докторки філософії, біологині, талановитої чернігівської художниці Марії Довгої стало поєднання у пейзажному живописі естетичного задоволення, арттерапії та природотерапії.
  Експозицію, на якій була представлена 21 пейзажна картина, авторка присвятила стану, коли людина залишається наодинці з природою та власними думками.
  Марія Довга: "Пейзажний живопис для мене – це медитація, спосіб уповільнити час і відчути глибший зв'язок із природою. Я часто думаю про те, що природа існує поза людськими мірками часу, але мої картини – це не про її вічність, а про те, як я проживаю ці миті, створюючи їх на полотні, і мені дуже хотілося б, щоб мої пейзажі дозволяли глядачу зануритися в ці стани.
  Мистецтво, як і наука, для мене – це свого роду дослідження. Як науковець, я аналізую творчість, а як художник – проживаю її. Усі форми мистецтва – від живопису до літератури чи музики – відкривають нові способи бачити світ і знаходити в ньому сенси. Через цю виставку я запрошую глядачів зупинитися, вдивитися в природу і, можливо, відчути той самий спокій і натхнення, які я знаходжу в процесі малювання".
  Більше про відкриття виставки та авторку читайте в матеріалі

  В експозиції було представлено 38 олійних картин – пейзажів і портретів загиблих воїнів-односельців. Мета виставки – "передати красу, ностальгію та теплоту, пробудити у глядача пам'ять і любов до свого коріння, аби кожен побачив у цих роботах частинку своєї душі й не забував про ті місця, де починається наше серце в час, коли війна руйнує долі". А також – зберігати і примножувати надбання України, щоб нас пам'ятали як націю. Виставка "Село моє – моя душа" – це більше ніж експозиція. "Це акт пам'яті, любові, спротиву й надії".
  Діана Масинзова мріє, щоб кожен глядач через її картини полюбив Україну – таку, якою художниця бачила її з дитинства: щиру, спокійну, світлу.
  Більше про відкриття виставки та авторку читайте в матеріалі 

  Виставка "Два кольори" була приурочена до Всесвітнього дня вишиванки – міжнародного свята, яке покликане зберегти давні народні традиції створення й носіння етнічного вишитого українського одягу.
  В експозиції минуле поєдналося із сьогоденням у 40 архівних та сучасних фото, адже (окрім нових фотопортретів) більшість презентованих світлин – архівні. Студенти, діти, родини, дівчата – і всі у вишиванках. До слова, деякі світлини датовані початком ХХ століття.
  Учасниці та учасники фотоклубу "Прекрасне поруч" мали на меті з допомогою виставки показати шлях вишиванки у долях-світлинах простих людей та виявити любов і шану до одного з найбільших символів нашого народу, української культури та ідентичности.
  Більше про відкриття і фотовиставку читайте в матеріалі

  Марія Бондаренко присвятила виставку світлин рідній Чернігівщині, адже "природа лікує та надихає". В експозиції представлено 36 фото авторки. Світлини на виставці – це ковток свіжого повітря, єднання з природою, гармонія краси рідних пейзажів, нагадування, що у знайомих краєвидах ховаються прекрасні кадри, які підтримують наше ментальне та емоційне здоров'я.
  Фотографування – це один із дієвих способів релаксації та підтримки ментального здоров'я. Адже це не лише творчий процес, що стимулює роботу мозку, а й прогулянки на свіжому повітрі та тренування свого погляду, щоб той помічав більше краси довкола.
  Більше про авторку та виставку читайте в матеріалі

  На виставці представлено 30 світлин, які приносять легкість, спокій, тепло, адже там зображені підсніжники й сон-трава, польові та лісові квіти, квіт калини і бузку, граки і, звичайно, улюблені бджілки…
  Цікаво й неймовірно те, що задля цих фото не потрібно було йти в гори, плисти морем чи спускатися в печери. Уся ця краса – тут, поруч, варто лише звернути на неї увагу та "усвідомити той факт, що ми також є частиною Природи".
  Андрій Давиденко втішений, що чергове знайомство із його знімками принесе людям задоволення, а тому радо запрошує відвідати весняну виставку світлин та поринути у світ гармонії з Природою!
  Більше про автора та виставку читайте в матеріалі