За професією конструктор-модельєр швейного виробництва, пані Ядвіга близько 14 років працювала художником-оформлювачем, дизайнером, бутафором. Має творчу категорію, більше 10 персональних виставок в Чернігові. Багато робіт знаходяться в приватних колекціях країн СНД, а також за кордоном: в Польщі, Чехії, Японії, США, Голландії.
  На експозиції "Коли душа у барвах оживає…" представлено 30 робіт у жанрі пейзажу та натюрморту, виконані аквареллю, пастеллю та олійними фарбами.

  Ядвіга Белявська:
  "Дар красномовства притаманний далеко не кожному.
  Моя мова – це руки, які не випускають пензля й олівця практично все свідоме життя. Нехай ці скромні роботи розкажуть Вам про моє відношення до світу, про любов до різних проявів життя.
  Моя творча біографія – це насамперед праця, що складається не тільки з успіхів, а й багатьох помилок та розчарувань, які все одно стали трампліном для нових робіт. Я не боюся ризикувати, фантазувати й експериментувати з різними матеріалами, змішуючи техніки та стилі. А головне – працювати над новою роботою для мене завжди радість, бо це потреба самої душі.
  В зрілому віці я почуваю себе щасливішою, ніж в юності. Стала більш терплячою, добрішою до людей. Ціную найменшу радість, бо тепер знаю – прикрості неминучі для кожної людини на землі. .
  Маю надію, що мої щирі картини та акварелі додадуть всім відвідувачам позитивної енергії, допоможуть відновити душевну рівновагу та спочити душею…".

  Едуард Красний народився 25 серпня 1983 року в місті Кривий Ріг. Закінчив художню школу № 1 та художньо-графічне відділення факультету мистецтв Криворізького державного педагогічного університету. Навчався в студії відомого художника Олександра Козарецького, де, зокрема, вивчав іконопис.
  З 2009 року проживає в Чернігові, працює керівником студії "Малюнок та живопис" в Чернігівському обласному палаці дітей та юнацтва.
  Едуард Красний віддає перевагу олійному живопису та іконопису. Серед улюблених жанрів – портрет та пейзаж, подобається працювати на пленері, писати етюди історичних місць та пам'яток Чернігова.
  В 2010 році митець розписав вівтар собору Різдва Пресвятої Богородиці, а в 2014 – реставрував розписи вівтаря Миколаївської церкви у смт Козелець.
  Минулого року художник написав ікони в іконостас церкви Покрови Пресвятої Богородиці у Сосниці, нині працює над розписом її купола.
  Художник брав участь у міських та всеукраїнських виставках. У 2007 році відбулася його перша персональна виставка ікон в Кривому Розі.
  На першій персональній виставці в Чернігові "Світ фарб та натхнення" Едуард Красний представив 30 робіт в жанрі портрету та пейзажу, архітектурні пам'ятки Чернігівщини. Особливе місце в експозиції займають ікони, які вражають своєю технікою та неповторною енергетикою, що проникає в найпотаємніші куточки душі глядача.

  Виставку презентують розподілена галерея "Фотомистецтво" (Мінськ, Білорусь) в партнерстві з Чернігівським міським фотоклубом "Прекрасне поруч" та Чернігівською ОУНБ ім. В. Г. Короленка.
  Для Костянтина Мельника в своїй творчості важливе лише те, які емоції виникають у глядача після перегляду його творів. Хоч автор сам себе не вважає професіоналом, але його діяльність незмінно пов'язана з мистецтвом фотографії. Пан Костянтин – багаторазовий переможець та призер республіканських і міжнародних фотоконкурсів; автор фотопроекту "Свята Русь – зберігай Віру Православну"; автор циклу фотозамальовок з Національного музею народної архітектури та побуту України ("Пирогів") під назвою "Тридев'яте…"; учасник фотопроекту "Спогад про Грюнвальда", що демонструвався в Чернігові в Музеї сучасного мистецтва "Пласт-Арт" в 2011 році; куратор проекту "Реверанс XIX століттю", результатом якого стало більше десяти виставок; член журі "Світ навколо нас" та "Зелений Мінськ". Костянтин Мельник був куратором І, ІІ, ІІІ і V та головою журі VІ, VІІ, VІІІ і IX міжнародного конкурсу "4383 дні дитинства", остання виставка якого була презентована в Чернігівській ОУНБ в 2017 році. Також митець є засновником розподіленої галереї "Фотомистецтво", в рамках якої проводиться близько ста фотовиставок щорічно в Білорусі та за її межами.
  На виставці "Там, де серце моє…" представлено 40 світлини, які зроблені в період з 2008 по 2015 рік в Білорусі та Чернігівській області України.
  Назва експозиції говорить не про географічну приналежність місць зйомки, а про той емоційний вплив, який безумовно справляють на нас рідні ландшафти. Так, і білоруські, і українські пейзажі для автора дуже близькі, бо з 1976 по 1979 роки він жив та навчався в Чернігові. Слово "Батьківщина" для фотохудожника насамперед ототожнюється з полями, лісами, ріками, їх, на перший погляд, непримітним, але твердим характером та красою, силою й беззахисністю.

  Наталія Дорошенко – чернігівська художниця, майстриня та поетеса, член міського клубу творчої інтелігенції "Оберіг-Чернігів".
  Народилася на Чернігівщині в селі Бурівка. Закінчила Остерський коледж будівництва та дизайну, пройшла кар'єрний шлях від кресляра до провідного інженера. Має 38 років бездоганної праці в "Укрдіпродорі".
  Як поетеса, Наталія Дорошенко брала участь у Всеукраїнському поетичному стартапі "Дотиком душі", який щорічно проходить в Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка.
  Ірина Лепеха – майстер інтер'єрної текстильної ляльки та іграшки. Закінчила ХНЕУ, за спеціальністю – економіст.
  Займалася різними видами мистецтва: флористика, дизайн, декупаж, скрапбукінг, лозоплетіння, батик, акварельний та масляний живопис. Але найбільше захопило створення ляльок та іграшок, чим почала займатися в 2010 році.
  Роботи майстрині знаходяться в приватних колекціях в Англії, Канаді, Америці, Німеччині, Туреччині, Франції та ін.

  Галина Близнюк – майстер глиняної іграшки-ляльки, член асоціації майстрів ГО "Ліга ділових та професійних жінок України".
  Закінчила НДУ ім. М. Гоголя за спеціальністю "вчитель біології та хімії" та ЧДТУ за спеціальністю "облік та аудит". Працювала головним бухгалтером.
  Зараз займається вихованням сина, який потребує особливого догляду та уваги. Саме завдяки йому з'явилося захоплення глиною, адже разом з ним відвідує заняття з глинотерапії в центрі реабілітації дітей-інвалідів "Відродження".
  Займатися створенням глиняної ляльки майстриня почала в 2012 році. Бере активну участь у виставках та культурних заходах нашого міста та за його межами (смт Седнів, м. Корюківка). Надавала роботи для благодійної акції "Творчість дарує шанс" та благодійного арт-проекту "Творити, щоб жити" (м. Чернігів).
  В рамках обласного ярмарку "Що може жінка – 2018" вперше пройшов конкурс "Туристичний сувенір Чернігівщини", де переможницею стала саме Галина Близнюк.
  Олена Мичкова – майстер з виготовлення розписних імбирних пряників, член асоціації майстрів ГО "Ліга ділових та професійних жінок України".
  Народилася в Чернігові. Має 15 років педагогічного досвіду, 14 років працювала в менеджменті.
  В 2013 році сімейні обставини змусили повернутися до рідного міста. Намагалася реалізувати себе в різних галузях. Та саме розпис пряників заворожив і захопив майстриню. Вона шукала власний рецепт тіста, що відповідав би її смаку, паралельно освоювала різноманітні техніки розпису. Згодом організувала власну Майстерню "Солодкий світ".
  Олена Мичкова проводить захоплюючі майстер-класи з розпису пряників. Як каже майстриня, займатися цим подобається всім, не залежно від віку, – процес створення маленького кулінарного шедевру захоплює кожне серце та допомагає здобути моральну рівновагу.

  Лариса Ганненко – майстер з виготовлення оберегів та гобеленів, член асоціації майстрів ГО "Ліга ділових та професійних жінок України".
  Народилася в сім'ї кадрового офіцера в 1947 році. За фахом – перекладач-референт. Художньої освіти немає, але бажання творити є завжди.
  Захоплюється вишивкою стрічками по гобелену з використанням французького вузлика, виготовляє обереги та інтер'єрні ляльки-мотанки. Майстриня бере участь в міських та обласних виставках, фестивалях "Седнівська осінь" (смт Седнів), "Київська Русь" (смт Любеч), "Свято народного майстра" (м. Новгород-Сіверський).
  Роботи Лариси Ганненко зберігаються у фондах музею в Батурині, в музеї-садибі Катерини Білокур, в Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка, а також в приватних колекціях в Німеччині, Польщі, Болгарії, Італії, Фінляндії.

  З перших років після Чорнобильської трагедії, вже близько 30-ти років, здійснюється організація виїзду дітей на оздоровлення та відпочинок, підтверджуючи підписані домовленості між італійською асоціацією "Кассаго кличе Чорнобиль" (президент – Армандо Кріппа), Чернігівським обласним відділенням Дитячого фонду України (голова – Валентина Хуторненко) і комітетом "Діти Чорнобиля" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз Чорнобиль України".
  Весь цей час італійці не перестають опікуватися маленькими українцями. Серед уваги, щирості й любові діти за місяць оволодівають мовою, навчаються знову радіти життю, по-справжньому оздоровлюються, здобувають друзів і, фактично, другу сім'ю, яка протягом років опікується українською дитиною. У середньому 700-800 дітей із Чернігівщини, віком від 7 до 18, щороку не менше 35 днів (часто й по два місяці) відпочивають в італійських родинах.
  Італійська організація "Діти, побачені з Місяця" також активно допомагає чернігівцям. Громадська організація "Друга сім'я" (з провінції Наварра) свого часу сама знайшла координати обласного відділення Дитячого фонду і запропонувала співпрацю.
  Окрім традиційної оздоровчої програми, діє проект "Допомога на відстані": майже 400 дітей області, які з різних причин не можуть поїхати в італійські родини, раз на три місяці отримують від них грошову допомогу.
  "Італія очима дітей Чернігівщини" – це не просто виставка малюнків, а експозиція вражень українських дітей про Італію, що висловлені за допомогою образотворчого мистецтва. Представлено близько сорока робіт, 8 з яких експонуватимуться в Києві на виставці, присвяченій річниці Чорнобильської катастрофи.
  Дана виставка вже була презентована в Мілані за участі представників консульства України та в комуні міста Кассаго.
  Чернігів став першим місцем в Україні, де експонуватиметься виставка дитячих робіт.
  В недалекому майбутньому експозиція, доповнена іншими матеріалами, презентуватиметься в Брюссельському Європарламенті.
  Надзвичайний та Повноважний Посол Італії в Україні Давіде Ла Чечіліа:
  "Багато прекрасних ініціатив втілюється не виключно під час співпраці урядів чи інституцій, а завдяки людям, які вкладають свою душу в розвиток різних проектів. Доброта й солідарність починається не від інституцій, а від громадянського суспільства".

  Брановська Любов Федорівна народилася 1947 року в Чернігові. Закінчила ЗОШ №3 та Школу торгово-кулінарного навчання. З дитячих років мама та бабуся привчали її до праці, прививали любов до прекрасного.
  В 1967 році вишивальниця вийшла заміж та виїхала до Вільнюсу, на Батьківщину чоловіка.
  Працювала на різних посадах, зокрема в дитячих установах та школах. Але найбільше часу віддавала своїй багатодітній родині.
  В 2000 році, за трагічних сімейних обставин, повернулася на свою Батьківщину. Здавалося, що майстриня не зможе пережити невщухаючий біль втрати та безсонні ночі. Але близькі та друзі порадили знайти хобі. Згадалося забуте захоплення, та й картини, що залишилися після мами, наштовхнули на думку зайнятися саме вишивкою хрестиком. І творчість допомогла перенести складнощі життя.
  На першій персональній виставці майстрині "Мені здається, все пішло від жінки…" представлено 48 робіт, на яких зображені тварини, квіти, пейзажі, жіночі портрети та силуети. На експозиції можна побачити і три картини, які надихнули майстриню – роботи, що в свій час вишила її мама.
  Своєю назвою виставка завдячує віршу О. Вишневської, який ведуча заходу Лідія Сенченко від імені Любові Брановської та колективу бібліотеки присвятила всім жінкам, присутнім на заході.
  "Мені здається, все пішло від жінки:
  Вся сила, все кохання, все добро…
  Всі героїчні відчайдушні вчинки –
  В її ім'я…".
  (О. Вишневська)

  Марія народилася і виросла в Чернігові. За освітою економіст. Закінчила Чернігівський державний інститут економіки та управління за спеціальністю "Облік і аудит". Більше десяти років працює у сфері фінансів, проживає в Києві.
  Створення іграшок в техніці амігурумі (японське мистецтво в'язання на спицях чи гачком маленьких м'яких звірят, людиноподібних істот та ін. – прим. авт.) на сьогодні є найбільшим захопленням майстрині, якому вона віддає значну частину свого вільного часу.
  Бажанням створювати власноруч гарні речі завдячує своїй бабусі. Зростаючи, маленька Марійка спостерігала за її вишиванням, плетінням мережива, малюванням.
  У своєму захопленні дівчина весь час вчиться та вдосконалюється. Набуває досвіду у відомих майстринь, відвідуючи майстер-класи і тематичні виставки.
  В найближчих планах у Марії Іщук робота над серію власних авторських іграшок.
  Марія Іщук: "Свої іграшки я жартома називаю "створіннячка". В жодному разі не претендую на звання "творця", але процес трансформації купи ниток, намистинок та мережива в іграшковий персонаж з власним обличчям і характером завжди починається з бажання творити. Насамперед, я просто прагну робити красиві речі. Такі, що змусять людей усміхнутися та принесуть затишок в їхню оселю".

  Ірина Бірюкова, вчитель початкового навчання та образотворчого мистецтва, спортивний тренер, майстер перукарського мистецтва, досить довгий час знаходилась у пошуках власної душевної і духовної гармонії. І врешті-решт зрозуміла, що без живопису вона не зможе себе реалізувати, а тим більше сказати всім про свою любов до Всесвіту. Останні два роки для неї стали дуже плідними, бо натхнення, яке митці ще називають божественним благословенням, спонукало до праці і результати не забарилися. З'явилися на світ її живописні роботи, що у всіх барвах веселки розповідають про людину, Бога, Космос, Любов.
  10 лютого в Чернігівській ОУНБ ім. В.Г. Короленка відбулось відкриття виставки живописних творів Ірини Бірюкової, що є органічним доповненням збірки поезій Надії Кривопиши "Шлях до храму душі".
  На виставці картин "Шлях до храму душі" представлено 31 робота в техниці олійного живопису. Картини є симфонією ліній і кольорів, що розкриває найважливіші моменти душевної еволюції людини.