22 травня – пам’ятний день в історії України. Цього дня 1861 року відбулося перепоховання Тараса Григоровича Шевченка (1814–1861) на Чернечій горі поблизу Канева.    З цієї нагоди пропонуємо до вашої уваги віртуальну виставку "Чернігівськими шляхами Кобзаря", яку підготувала завідувачка відділу краєзнавства Ірина Каганова.

  Напередодні відзначення Дня пам’яті та примирення і 75-х роковин Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні Чернігівська ОУНБ ім. В. Г. Короленка отримала у подарунок книгу чернігівського краєзнавця Олександра Молибоги "Іван Григорович Андрієнко: від солдата – до ветерана". Знайомтеся, будь ласка!     Щойно побачила світ невелика за обсягом, але наповнена змістом книга Олександра Молибоги "Іван Григорович Андрієнко: від солдата – до ветерана". Автор визначив її як біографічний нарис.

  Шановні друзі! Сьогодні, в День пам’яті та примирення, ознайомлюємо вас з публікацією, яку підготувала бібліотекар відділу краєзнавства Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка Людмила Студьонова. На цій світлині – син німецького торговця Теодор Кристенсен, народжений у місті Кілі. Розпочинав він своє життя у професії як знавець банківської справи, бо цього його навчили. Проте судилося юнакові постійно міняти свої заняття.

  Шановні друзі! Продовжуємо знайомити вас з публікаціями з теми "Чернігівщина у період Другої світової війни", які підготувала бібліотекар відділу краєзнавства Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка Людмила Студьонова до 75-річчя Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

  Коли почалася війна, Лазаря Костянтиновича Бронтмана (творчий псевдонім – Лев Огнєв), "короля московських журналістів" (так його називали сучасники), призначили заступником завідувача військового відділу газети "Правда". З весни 1943 року він регулярно і надовго виїжджав на фронт. За висвітлення дій військ під час форсування Дніпра й визволення Києва нагороджений орденом Червоного Прапора. Так доля фронтового кореспондента закинула його на Чернігівщину.

Шановні друзі!  

  До 75-річчя Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні відділ краєзнавства пропонує до вашої уваги низку мініповідомлень за темою "Чернігівщина у період Другої світової війни", яку підготувала Людмила Студьонова.

  Щойно вийшла з друку третя книга "Літопис доль та днів минулих. Про бойові нагороди воїнів-земляків" у двох частинах, присвячена 75-річчю перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Укладачі двотомника, журналістка Ганна Григорівна Адруг-Дараган і голова Чернігівського районного осередку Національної спілки краєзнавців України Андрій Леонідович Курданов, працюючи з архівними документами, розкрили важкі й драматичні військові долі, які інколи були незвичайними. Тому перша частина третьої книги "Літопису" розпочинається розділом "Фронтовики – незвичайні долі". Цінність його полягає в тому, що укладачі нічого не вигадують. Вони наводять нагородні листи, зміст яких стискає від болю серце, а у жилах стигне кров.

  Тривале князювання Давида Святославича, внука Ярослава Мудрого, було неспокійним для Чернігівської землі. Але князь, людина поміркована і врівноважена, з миролюбним характером все життя своє поклав на благоустрій Чернігівського князівства. У 1120 році Давид Святославич втратив сина Ростислава. У пам’ять про нього і з поваги до святих князів, братів Бориса і Гліба, молодших синів Володимира Святославича, вбитих своїм старшим братом Святополком, князь розпочав спорудження храму, який нині відомий у Чернігові як Борисоглібський собор. Роботу було завершено напередодні смерті Давида Святославича. Князь наказав спорудити у соборі усипальницю для себе. Він помер 1 серпня 1123 року. Панахиду по великому князю відслужили у Спаському соборі, а поховали у спорудженому ним Борисоглібському храмі.

  Сергій Олександрович Єфремов працював над четвертим томом академічного видання творів Тараса Шевченка. Текст "Щоденника" важливо було звірити з оригіналом, який зберігався у Чернігівському музеї Тарновського. Однак Валентин Андрійович Шугаєвський (за словами Єфремова – інтриган), тодішній завідувач історичного відділу музею "відмовив комуніста, що завідує музеєм – "дать вежливый и уклончивый ответ". А слідом дехто Сологуб із Народного комісаріату освіти вимагав телеграмою прислати до Чернігова представника Академії з коректурою, бо "Щоденник" цінний експонат, і музей не може його передати.

  Так сучасники нарекли князя Олексія Борисовича Куракіна. Він обіймав посаду Чернігівського генерал-губернатора в той же час, коли першим цивільним губернатором служив барон Френсдорф. Ті, хто знав князя, вважали, що з одного боку він мав гострий розум, а з іншого – начебто обмежений світогляд. Вів розгульне життя, відрізнявся марнотратством і метушливістю у справах. І в той же час полюбляв зовнішній порядок, був педантом. Цей педантизм в якості державної особи, він проявив у Чернігові.