Анатолій Васильович Шевченко народився 18 серпня 1922 року в Донецьку. Закінчивши Руставське військове училище льотчиків-винищувачів, став військовим льотчиком, готував кадри для фронту.
  Після закінчення військової інженерної академії ім. Жуковського, працював у льотних ВНЗ. З 1960 року викладав аеродинаміку в Чернігівському вищому авіаційному училищі льотчиків. Був на керівних посадах – заступником начальника навчально-льотного відділу училища. Входив до складу методичної групи по розробці нової методології льотного навчання в системі вищої освіти, є автором ряду навчальних посібників і розробок.
  Прослужив в армії більше 33-х років, пройшовши шлях від курсанта до полковника. Має багато державних нагород. Після звільнення в запас, був на виборній посаді голови обласної ради товариства мисливців і рибалок Чернігівської області.
  Лауреат всесоюзних фестивалів народної творчості. З 1984 р. незмінний учасник обласних, республіканських і всесоюзних виставок. Брав участь у зарубіжній виставці у Німеччині у музеї Людвіга. Частина робіт знаходяться у приватних колекціях США, Німеччини, Англії, Росії, Канади, Чехії.
  Бібліотека багато років співпрацює з Анатолієм Шевченком. Починаючи з 1984 року в стінах закладу неодноразово проводились вернісажі виставок як персональних, так і Чернігівського народного аматорського об'єднання художників "Деснянська палітра", яке він очолював з 1990 по 1996 роки. В рамках засідання клубу "Світ прекрасного" у травні 2009 року з великим успіхом відбулася презентація персональної виставки картин митця "З любов'ю до краси поліської" та книги "Мысли вслух. Оздоровление через знания. Духовное лечение".
  Анатолій Васильович – високодуховна, дуже ерудована людина з неймовірною енергією. З кожним роком він все більше любить життя і радіє всьому прекрасному навкруги. Це людина, з якої кожному треба брати приклад – як любити навколишній світ, берегти здоров'я, спілкуватися з природою, ділитись досвідом та вірити в себе.
  На вернісажі представлені пейзажі, портрети, натюрморти.

  Тамара Дудко народилася 21 жовтня 1947 року в Бахмачі. Шкільне дитинство Тамари з сестрою Валентиною пройшло у дитячому будинку в Брянську. За фахом інженер, працювала на Чернігівському радіоприладному заводі. Пізніше закінчила Всесоюзний заочний університет мистецтв. Неосяжна краса придеснянських берегів притягувала до себе, виліковувала рани душі, бентежила та спонукала до відтворення. І, мабуть, не випадково доля привела художницю до Чернігова, міста її матері. Саме тут відбулося творче зростання Тамари Михайлівни, якому допомагали чернігівські майстри пензля Д. Г. Пилипенко, В. І. Трубчанінов, Т. М. Федоритенко. З 1993 року Тамара Дудко є членом Чернігівського народного аматорського об'єднання художників "Деснянська палітра". Постійно бере участь у багатьох обласних та звітних виставках об'єднання. Роботи знаходяться у приватних колекціях України, Польщі, Німеччини, Ізраїлю. На виставці картин "Життя ріка чарівна" представлено 24 роботи в техніці олійного живопису та акварелі – це придеснянські пейзажі, натюрморти, портрети та архітектурні перлини Чернігівщини.

  У конференц-залі Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка відбулося відкриття виставки світлин "4383 дні дитинства" з колекції міжнародного фотоконкурсу, що вже вісім років поспіль проходить у Мінську (Білорусь).
  Організаторами першої в Україні виставки виступили Білоруський дитячий фонд, Дитячий фонд Чернігівщини, Чернігівська ОУНБ ім. В.Г. Короленка та представник оргкомітету фотоконкурсу, засновник розподіленої галереї "Фотомистецтво" (Мінськ) Костянтин Мельник.
  Чому саме 4383 дні дитинства? Згідно з Декларацією ООН про права дитини саме стільки днів проходить, поки дитині не виповниться 12 років і не почнеться підлітковий період.
  Але дитинство – це не тільки радісна та безтурботна пора сподівань і здійснення мрій, а ще й сумніви і тривоги. Дитинство буває різним: хтось живе в чистоті й достатку, а хтось – у злиднях і голоді. І не все залежить тільки від батьків. Дуже важливу роль відіграє місце і країна, в якій дитині випало народитися. Є нерадісний світ, у якому живуть тисячі дітей та їхніх батьків, світ, сповнений болю, страху, горя, а ще – надії та віри. Ініціатори та організатори конкурсу ставлять за мету нагадати всім дорослим, що поруч з нами живуть маленькі люди, яким потрібні постійна турбота, любов та повага.
  У 2017-му році Білоруським дитячим фондом та розподіленою галереєю "Фотомистецтво" був проведений восьмий міжнародний фотоконкурс "4383 дні дитинства", а вже у грудні стартує черговий дев'ятий.
  За вісім років у колекції конкурсу зібралося півтори тисячі паперових фотографій з найрізноманітніших куточків світу, з якими мали змогу познайомитися глядачі на більш ніж ста виставках.
  В експозиції представлено 55 світлин, що прийшли на адресу конкурсу в період з 2009-го по 2017-ий роки з Білорусі, України, Росії, Нідерландів, Бразилії, США та інших країн. Усіх їх об'єднує тема – дитина та її світ.

  Напередодні двох чудових свят книги та мистецтва – Дня української писемності та мови і Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва в Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка відбулося відкриття звітної виставки картин Чернігівського народного аматорського об'єднання художників "Деснянська палітра" до 35-річчя з часу заснування. Організована 1982 року за ініціативи керівника студії живопису Карпенка О.І. та методиста ОНМЦ Мороза В.І., "Деснянська палітра" зібрала понад 300 народних талантів, людей різного віку та професій. Всіх їх об'єднала безмежна любов до образотворчого мистецтва, яку вони втілюють у своїх картинах. Олексій Карпенко – самодіяльний художник, офіцер запасу, став першим головою об'єднання. "Деснянську палітру" свого часу очолювали Анатолій Шевченко та Василь Мігрін. З 2007 року і до сьогодні головою об'єднання "Деснянська палітра" є Людмила Бешун. Всі учасники підвищують рівень своєї майстерності, відвідуючи різноманітні майстер-класи, беручи участь у великій кількості виставок, що проходять як на території Чернігівщини, та і за її межами. Персональні виставки учасників об'єднання кожного року експонуються у виставкових залах Чернігова та в ЧОУНБ ім. В. Г. Короленка. 26 жовтня 2010 року об'єднанню художників "Деснянська палітра" було присвоєно звання "народного аматорського". На ювілейній звітній виставці представлено 48 робіт 21 художника – це пейзажі, портрети, натюрморти, архітектурні пам'ятки, виконані в різних техніках. Рік у рік роботи митців вражають все більшим художнім та професійним ростом, гармонійністю та поетичністю. Приємно усвідомлювати, що художники гідно продовжують традиції образотворчого мистецтва Чернігівщини, підтверджуючи високе звання народного аматорського об'єднання своїм талантом, натхненням та художнім смаком.

  Чернігівським обласним відділенням Української бібліотечної асоціації, за підтримки Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, обласної універсальної наукової бібліотеки імені В.Г. Короленка, обласної організації Національної спілки фотохудожників України, цифрового центра "Фуджі", АТ "Райффайзен Банк Аваль", проводиться обласний фотоконкурс "Життя як книга". Надійшла неймовірна кількість чудових фотографій, де учасники конкурсу проявили свій талант, креативність та уміння бачити прекрасне в звичайних, на перший погляд, речах. До Вашої уваги найкращі світлини, яким присуджено Дипломи.

Дякуємо за участь у фотоконкурсі!

  Віра Іванівна Шевченко народилася 10 квітня 1927 року в с. Сунки Київської області. У 1944 році зі своєю родиною переїхала жити до Чернігова. Отримала вищу освіту в Чернівецькому державному університеті за спеціальністю біохімік-біолог.
  З 1953 року працювала лікарем-лаборантом, пізніше завідувачем клінічної лабораторії Першої міської лікарні. В 1990 році перейшла до Другої міської лікарні у біохімічну лабораторію. Усе своє життя вела активну громадську і суспільну діяльність. Була визнаним міським лаборантом та займала посаду секретаря в Республіканському товаристві лікарів-лаборантів.
  Вишиває з 12 років. У 1952 році закінчила курси вишивки художньою гладдю у м. Чернівці. Активна творчість почалась після виходу на заслужений відпочинок.
  Приймала участь у виставках з рукоділля та художньої творчості у музеї ім. М. Коцюбинського, Арт-клубі, Палаці дітей та юнацтва, міських лікарнях. У неї багато робіт, виконаних з використанням таких технік: хрест, болгарський хрест, гладь, мережка, рішельє та інших різноманітних швах.
  Має велику родину, в якій від великого до маленького також всі вишивають. Окрім вишивки захоплюється шиттям, в'язанням на спицях та гачком, кулінарією, багато читає.
  14 серпня відбулося відкриття персональної виставки. На вернісажі представлено 92 роботи які виготовлені в різних техніках. Майстриню щиро привітали друзі, рідні та колеги. Побажали здоров'я та подальших успіхів. Сама ж Віра Іванівна була дуже вдячна всім хто відвідав виставку.

  Юрій Хромушин – заслужений журналіст України, член Національної спілки фотохудожників України. Народився 1 травня 1948 року в селі Камінний Кінець, Гдовського району, Псковської області. Фотографією почав захоплюватися з 14 років. Після закінчення середньої школи вступив до Алчевського ПТУ-102, де отримав фахову спеціальність фотографа павільйонних зйомок. Заочно закінчив Луганський машинобудівельний інститут.
  Друкувався у місцевій пресі. Близько 40 років працював фотокореспондентом обласної газети "Луганська правда" в м. Луганськ. У вільний час захоплювався художньою фотографією.
  У творчому доробку митця документальні і художні фотографії. Багато з них вміщені в фотоальбоми "Родина", "Деревенька моя", "Это было недавно" та ін.
  В 2015 році чернігівці вже мали можливість познайомитися із творчістю фотохудожника в бібліотеці на персональній виставці "Добрий світ", а в 2016-17 роках – на щорічних виставках Чернігівської обласної організації НСФУ. На виставці, присвяченій 25-річчю Національної спілки фотохудожників України в Києві, дві роботи Юрія Миколайовича отримали срібні медалі в номінаціях "Художня фотографія" та "Документальна фотографія".
  Василь Катіман – давній друг бібліотеки, обдарований фотохудожник. Народився 15 липня 1947 року в селі Михальчина Слобода Новгород-Сіверського району, Чернігівської області.
  З 1971 року проживає в Чернігові. Закінчив Прилуцький технікум електрифікації і гідромеліорації. Працював інженером електричних мереж.
  Фотографуванням захоплюється з дитинства. У творчому доробку майстра світлини різних жанрів: пейзажі, портрети, жанрові фотознімки, архітектурні пам'ятки.
  Його перша персональна виставка "...Обо всем понемногу" була презентована в Чернігівській ОУНБ ім. В.Г. Короленка у 2015 році. Василь Віталійович людина щира та доброзичлива і позитивне світосприйняття відображується на його світлинах.
  На виставках "Погляди" та "Коханий край" представлено 38 світлини, які висвітлюють багатогранність повсякденного життя та об'єднані великою любов'ю до художньої фотографії. Вони вміщують в собі портрети різних людей з різними долями, кожне фото несе інформацію, певне тематичне навантаження та випромінює світлу енергетику людини, тварини чи місця, що зображені на фото.

  У Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка нещодавно відкрилась виставка подарованих світлин "Краса та духовність творів Миколи Турчина" пам'яті чернігівського фотохудожника, голови Чернігівської обласної організації НСФУ.
  Представленні фотографії – це колекція робіт фотохудожника зі звітних виставок організації за останні декілька років. Микола Павлович завжди залишав фото бібліотеці, говорячи, що саме тут вони збережуться для майбутніх поколінь і даруватимуть красу людям.
  Виконуючи заповіт Майстра, бібліотека вирішила зробити своєрідний триб'ют, віддати данину таланту та любові митця до своєї справи і відкрити виставку-пам'ять.
  Фотографування спочатку було лише хобі митця. Але потім, коли припинила існування будівельна організація, в якій працював Микола Павлович, саме фотографія перетворилася на нову професію. І завдяки своїй майстерності Микола Турчин став членом Національної спілки фотохудожників України.
  Митець працював у різних жанрах: серед його робіт пейзажі, портрети, макрозйомка. Він постійно вдосконалював свою техніку та цікавився новинками фотографіки. Отримував безліч відзнак та нагород, зокрема Золоту медаль за 1-е місце у фотоконкурсі газети "День" та Почесну грамоту митрополита Київського і всієї України Володимира. У 2016 році Микола Павлович був головою журі обласного фотоконкурсу "Життя як книга", який щорічно проходить в бібліотеці.
  Його фотороботи у складі виставок Національної спілки фотохудожників України побували в Ірані та Румунії. Також у творчому багажі Миколи Павловича – фотоілюстрації до книг, співучасть у випуску фотоальбомів про історичні та архітектурні пам'ятки нашого краю.
  У своїх світлинах Микола Турчин передавав красу та велич природи, живої та рукотворної, даючи глядачеві усвідомити швидкоплинність та водночас силу життя. Його твори змушували уважніше придивитись до прекрасного в навколишньому світі, яке людина в круговерті життя майже не помічає. Микола Павлович був завжди відкритий для креативної молоді міста, підтримував їх на творчому шляху.
  Як не сумно, але 20 серпня 2017 року Микола Турчин пішов на 70-у році життя. Не так давно він переніс складну операцію на серці.
  В літописі Чернігівщини він, зокрема, залишиться видатним співавтором художніх видань про історію нашого міста, Чернігівський колегіум, Катерининську церкву та собор Різдва Богородиці у Козельці. А ще – талановитим фотохудожником та доброю, світлою людиною.
  Вічна пам'ять Майстру!

  Митець народився на початку 1941 року в Одесі. Перед війною сім'я переїхала до Чернігова, звідки родом батьки. "Для мене, – говорить фотограф, – краще ніж Чернігів, прекрасніше ніж Чернігівщина і Десна місця нема."
  У рідному Чернігові закінчив середню школу № 2. Потім навчався в Горьківському інституті інженерів водного транспорту. Працював за спеціальністю в Дніпропетровському, Чернігівському річкових портах та інших організаціях пов'язаних з річками. Перед виходом на пенсію з великим задоволенням працював на ВАТ "Чернігівтеплокомуненерго".
  Основні захоплення – річка, риболовля, ліс, фотографія. Небайдужий до класичної музики. Любить працювати з деревиною, а з велосипедом розлучається тільки тоді, коли лягає спати або коли взимку стає на лижі.
  На виставці "Світ Десни" представлено 45 світлин пейзажної тематики. Автор говорить про свою експозицію так: "На природі я завжди з фотоапаратом. Визнаю тільки класичний пейзаж. Природа досконала, і ніякі "поп", "нео", "сюр" та інші модні течії не здатні передати цю досконалість. Я хочу показати свою улюблену та неповторну Чернігівщину. Наскільки мені це вдалося – на розсуд глядачів".

  Микола Васильович Гайдук – художник-продовжувач реалістичної школи живопису. Народився 8 вересня 1947 р. в селі Жадово на Чернігівщині. Закінчив Кримське художнє училище ім. М.С. Самокиша.
  Навчався у відомих, обдарованих яскравим талантом кримських художників Анатолія Шилова та Анатолія і Валентина Григор'євих. З 1974 року живе і працює в Чернігові, де займається художнім оформленням музейних експозицій, книг, монументальним мистецтвом, але перевагу надає в роботі живопису та графіки.
  Микола Гайдук – учасник багатьох всеукраїнських, обласних виставок. Твори художника зберігаються у фондах Чернігівського обласного художнього музею, художніх музеях України, в колекції подарованих картин Чернігівської ОУНБ ім. В.Г. Короленка, а також у приватних збірках України, Росії та інших держав. Член Національної Спілки художників України з 1992 року.
  За довгі роки співпраці Микола Гайдук став постійним користувачем і другом Чернігівської ОУНБ. Його виставки неодноразово прикрашали зали бібліотеки і в рік 140-річчя від дня заснування нашого закладу митець святкує і свій ювілей.
  На виставці "Побачення з морем" художник представив 15 морських пейзажів, що нагадують про літо та теплі дні. Виставка захоплює дух з першого погляду.
  Художник створив власний стиль пензля. В деяких роботах поєднуються кілька технік – пастель, акварель, гуаш. Все задля того, щоб передати різноманітність моря: від глибокого штилю до вируючих та бурхливих хвиль.
  Кожному, навіть тому, хто професійно не пов'язаний з образотворчим мистецтвом, відомо, що писати море – це дуже важка, трудомістка, але водночас захоплива справа. Передати невпинний рух, відтінки хвилі вдається лише небагатьом майстрам, одним з яких, безумовно, є Микола Гайдук.